Що дозволяє вважати літописи не лише історичними, а й літературними творами?

Літопис як своєрідна форма літературного твору виріс на основі усного історичного епосу.Основне завдання літопису — патріотичне висвітлення величі, єдності і незалежності Руської землі. Але в літопис увійшли не лише історичні факти, а й цілі новели, народні перекази, історичні пісні, легенди, у яких були згадки про окремі історичні події. Саме вони надають літопису характеру не тільки історичного, а й літературного.

Зрадити в житті державу - злочин, а людину можна?
Як на мене, зрада завжди буде зрадою, тобто, якщо хтось є зрадником, то такій людині не слід довіряти. І неважливо, чи зрадив він людину або свою державу: якщо людина здатна на зраду, то вона є "гнилою" у будь-якому разі. 
Як на мене, єдина різниця полягає у тому, що державна зрада - це злочин, який суворо карається законом, що прописано у Конституції. Зрада ж людини - це поганий вчинок, за який не посадять до в'язниці, але від цього цей вчинок не стає менш огидним. 
Коли одна людина зраджує іншу - вона нібито відміняє, закреслює все те, що поєднувало її з цією людиною. Продовжувати будь-які стосунки зі зрадником - це ризикувати бути зрадженим знов і знов. Як на мене, зрада не буває дрібною або неважливою. Не можна бути трошки зрадником. В таких випадках зазвичай кажуть, що жінка не можна бути "трохи вагітною". Так і зі зрадою: або зрадив, або ні. Третього, як кажуть, не надано. Таким чином, будь-яка зрада, як держави, так і людини - це огидне явище. 

       "Шукай  пригод  і  життя  буде  веселіше" - сказав  мені  , якось дідусь . Але  моя  мама  це сприйняла , як  жарт . Проходило багато часу , багато днів  я й  забула  про  цю  розмову .

       Але  через потім  я  втрапляла  івтрапляла  в  різноманітні  халепи. Я  спочатку  все  сприймала  близько до  серця .  А  потім  якось  почала  сприймати  це  байдуже .

       Я знайшла  завдяки  цим  пригодам  справжніх друзів.Ія  можу  сказати , що   дідусь  був  правий  ,  бо  без  пригод  життя  стає  нудним.