Як ти відносишся до по ведінки тешкевича з романа джури козака швайки

Погано! На мою думку я не читала. Давай я до тобі , а ти мені? Я ів або 30

Пісня є український народ протягом усієї історії його існування. у часи розквіту та занепаду, під час важких випробувань війнами, бідністю, національного гніту народна пісня людям. у ній – пам'ять про визначних історичних діячів, про минуле, щирі почуття. у радісні хвилини життя – при народженні немовляти, хрещенні, весіллі, на будь-яке свято – пісня неодмінно лунала, зігріваючи душу та підіймаючи настрій. пісня в праці та в дорозі. мабуть, така співуча в нас українська душа. є давня легенда, пов’язана з пісенністю українського народу. у ній розповідається про те, що господь обдаровував усі землі світу багатствами, тож українській землі, яка постала перед ним останньою, не залишилося нічого, окрім народної пісні. мабуть, ця легенда виникла в часи великих бід, що випали на долю нашого краю. та пісня, пообіцяв господь, людям пережити всі лиха та ще й нестиме радість та світло. в українських народних піснях живе вся історія нашого буття. у них і кохання, і побутове життя, і праця, і військова слава. українські пісні надзвичайно мелодійні, щирі та прості. вони нікого не залишають байдужими. незважаючи на те, що багато з них народилися з болю, вони несуть світло та свято життя. у наших піснях немає жорстокості, агресії, навпаки – прагнення щастя, любові, добробуту, гумор, що найкраще характеризує національні риси нашого народу. без рідної пісні ,як і без рідної мови, людина не може висловити своїх почуттів. от як пише про те і. драч: а пісня - це душа. з усіх потреб потреба. лиш пісня в серці ширить межі неба. на крилах сонце сяйво їй лиша — чим глибше пісня, тим ясніш душа.

народну пісню треба берегти, бо в ній – невичерпні багатства душі цілого народу.

23 січня 1891 Народився у селі Піски Козелецького повіту Чернігівської губернії. Батько майбутнього поета був сільським дяком — вчителем «школи грамоти», в сім’ї було 12 дітей. Змалку виявив хист до музики, малювання і віршування. Вчився спочатку в земській початковій школі в с. Піски. 1900-1907 Навчався в Чернігівському духовному училищі. Став співаком архиєрейського хору при Троїцькому монастирі Чернігова 1906 Починає писати, перший вірш — «Сине небо закрилося…» 1907-1913 Навчався в Чернігівській духовній семінарії. Згодом, навчаючись у Київському комерційному інституті, працював у газеті «Рада». 1912 «Ви знаєте, як липа шелестить» 1913-1914 Працював у редакції ліберального україномовного журналу «Світло», а після його закриття — в Чернігівському статистичному бюро. Вийшли три оповідання — «Спокуса»,«Богословіє»,«На ріках вавілонських». 1913-1917 Навчався на економічному факультеті Київського комерційного інституту, але не закінчив його. 1916-1917 Помічник хормейстера в українському театрі М.К.Садовського. 1918 Закінчив першу книгу поезій «Сонячні кларнети» 1920 Подорожував із капелою К.Стеценка «Думка» Правобережною Україною від Києва до Одеси. «Замість сонетів і октав». Збірка «Плуг». 1921 «В космічному оркестрі» 1923-1934 Співредактор журналу «Червоний шлях» (Харків). Входить до заснованої Спілки пролетарських письменників України «Гарт». Поема-симфонія (чи віршована трагедія) «Сковорода», створює поему «Прометей». 1924 «Вітер з України» 1926 Взяв активну участь у створенні ВАПЛІТЕ. 1929 Дійсний член Академії наук Української РСР 1931 Збірка «Чернігів» 1936-1939 Очолює Інститут літератури АН УРСР. 1938 «Чуття єдиної родини», «Пісня молодості». 1941 Лауреат Державної премії СРСР. «Сталь і ніжність».«Ми йдемо на бій». 1942 «Перемагать і жить!», «Тебе ми знищим — чорт з тобою». 1943 «День настане» 1943-1948 Міністр освіти УРСР. 1947 Член-кореспондент Болгарської АН, доктор філології. 1949 «Живи, живи, красуйся!», «І рости, і діяти» 1953 «Могутність нам дана» 1953-1959 Голова Верховної Ради УРСР, заступник голови Ради Національностей ВР УРСР, член багатьох товариств, комітетів, президій, кавалер орденів і медалей. 1954 «На Переяславській Раді» 1957 «Ми свідомість людства» 1958 «Дружбою ми здружені» 1959 «До молоді мій чистий голос» 1960 «Батьківщині могутній», «Зростай, пречудовий світе» 1961 «Комунізму далі видні» 1962 Лауреат Державної премії УРСР імені Т.Г.Шевченка 1963 «Тополі арфи гнуть» 1964 «Срібної ночі» 1967 Отримав звання Герой Соціалістичної Праці. 16 вересня 1967 Помер в Києві. Похований П.Г.Тичина на Байковому кладовищі. Джерело: http://dovidka.biz.ua/pavlo-tichina-hronologichna-tablitsya/ Довідник цікавих фактів та корисних знань © dovidka.biz.ua