Чому панас мирний та іван білик опис зовнішності чіпки під час першого знайомства читача з ним?

У 70?х роках ХІХ ст. провідною темою українських письменників було, як уже зазначалося раніше, життя села. Реформа кріпосного права 1861 р., стрімка капіталізація принесли в селянський світ нові проблеми: хлібороб опинився перед складним вибором — господарювати по’старому чи йти в місто на заробітки, зберігати совість, давні моральні устої чи зректися всього цього заради виживання й збагачення, боротися за свої права чи підкоритися жорстокому світові… Відповідно нового забарвлення в літературі набули й характери селян.

Найпомітнішим здобутком нашого красного письменства в розкритті цієї теми вважається роман Панаса Мирного та Івана Білика «Хіба ревуть воли, як ясла повні?». Це був перший «роман з народного життя», у якому, за визначенням І. Франка, «змальовано майже столітню історію українського села», розкрито тогочасну дійсність у всіх її складностях і суперечностях.

Объяснение:

Якщо ти чиниш зло в ім'я добра - це добре. Але платити за це зло будеш тільки ти. Це як врятувати Всесвіт, але після цього тебе катуватимуть. В ім'я добра немає зла, є тільки дії непідвладні долі. Якщо вбив людину аби врятувати десять безневинних, то це буде правильно, але переживати провину будеш ти. Так, воно таки виправдене, але тоді, коли зло не перевищує добро у тому рішенні яке ти приймаєш.

Чинити зло в ім'я добра - це готовність до втрати власної людяності і доброти. Люди переживають по різному власні поразки. Ті, що не відчувають відповідальності можуть бути людьми? А якщо зло приносить добро, то чи є воно злом? Чи стає добрим початком? Ми виправдаємо зло, але від цього виправдання самі потерпатимемо.

Не завжди все відбувається на користь громаді. І ось на Тухольщині з'явився боярин Тугар Вовк, який прагне заволодіти багатством краю, поневолити його людей. Громада на чолі з Захаром вирішує вигнати боярина із Тухольщини. У мудрого Беркута вистачило сил та енергії, щоб упоратись із цим завданням. Та, як кажуть, одна біда не ходить, а за собою веде іншу. До Карпат підступили монголо-татари, які теж намагалися заволодіти краєм. Боярин вступає з ними у змову, щоб через завойовників досягти своєї мети.

Неабиякий досвід Захара як стратега і тактика приходить на до мешканцям села. Беркут ставить перед людьми найголовніше завдання: не відбити завойовників, а розгромити їх. Його хвилює не тільки небезпека, що нависла над Тухольською громадою, а й та небезпека, яка загрожує іншим селам. Тому він наказує людям покинути село, піти в гори, а ворогів заманити в долину. Саме під умілим керівництвом Захара громада діє так розсудливо. Йому, Беркуту, вірять і тухольці, і всі жителі усього волелюбного краю.