Твір-роздум "чи хотіла б я бути схожою на наталку-полтавку".

З одного боку Наталка була дуже працьовитою, слухняною та доброю дівчиною все своє життя. Була сильною виконуючи тяжку роботу допомагаючи матері. "Золото, а не дівка" охарактеризував її возний. А з іншого, вона була впертою коли давала гарбуза (відмовляла) всім хлопцям які приходили до неї свататись. "Знайся кінь з конем, а віл з волом" так відповіла дівчина на пропозицію возного. Була вірною в коханні, не дивилась на багатство залицяльників, тому що в серці був лише один Петро. Навіть через стільки років розлуки вона все ще чекала його. Ми бачимо як вона змирилася зі своєю долею коли мати послухавши прохання виборного стала вмовляти Наталку щоб та вийшла заміж за возного, але зустрівши Петра те кохання повернулось з більшою силою. Розуміючи що вони не зможуть бути разом вони починають гірко прощатися, це бачить і мати і возний, останній який не зважаючи на те що хотів одружитися на Наталці відмовляється від дівчини і благословляє закоханих.

Отже, Наталка була сильною та доброю дівчиною не дивлячись ні на що і я прагну теж бути такою.

Книга Всеволода Нестайка "Тореадори з Васюківки" стала моєю улюбленою, а герої пригод Павлуша і Ява - найкращими моїми друзями.

Павлуша і Ява ("насправді його Іваном звати") - "найкращі друзяки і напарники". Гострий на язик дід Салимон каже про них: "Одно ... Ява і Павлуша пішли. От хлопці! Орли! Соколи! Гангстери, а не хлопці! Нема на них буцегарні".

Павлуша і Ява роблять дошкульні витівки не тому, що злі за характером: їм хочеться, щоб про них "слава ... гриміла на всю Васюківку, як радіо на Перше травня".

Енергія фонтанує з хлопців, тому вони й вигадують різні "штуки - викаблуки". За характером Павлуша і Ява дуже схожі, але більшим винахідником і лідером у дружніх стосунках є Іван. Це він вигадав випустити "пугутькало" в клубі під час лекції на тему "Виховання дітей у сім'ї", влаштувати бій биків з головною "героїнею" коровою Контрибуцією, зробити підводного човна з напівзатопленої плоскодонки ...

Як цікаво читати про всі веселі пригоди Павлуші та Яви - кмітливих та винахідливих героїв Всеволода Нестайка! Здається, що й сам автор такий же веселий, кумедний чоловік, що добре знається на дитячих характерах, з гумором, іронічно і одночасно з милуванням описує своїх героїв!

Олександра Булах народилася 21 травня 1952 року в селі Петриківці Царичанського району на Дніпропетровщині. Навчалася в українській школі-інтернаті № 5, закінчила українську школу-інтернат № 1 м. Дніпропетровська. Працювала швачкою, різноробочою на заводі. У 1976 році з відзнакою закінчила романо-германське відділення (стаціонар) філологічного факультету Дніпропетровського державного університету та аспірантуру при кафедрі німецької мови ДГУ. Спеціальність — філолог-германіст. Автор кандидатської дисертації з германістики. Тривалий час викладала на кафедрі німецької мови ДГУ й на кафедрі іноземних мов Дніпропетровського металургійного інституту. Закінчила курси гідів-перекладачів (1998). У 1989—1999 працювала перекладачем в Україні, ФРН, Австрії, Люксембурзі, Бельгії. У 1994—1995 роках проживала в Західному Берліні.

Член Національної Спілки письменників України та Національної Спілки журналістів України.

У 2002—2012 роках — голова правління Дніпропетровської обласної письменницької організації НСПУ, член Ради та член Президії НСПУ (Київ). Квітень 2012 — квітень 2013 рр. — завідувач літературною частиною Дніпропетровській Філармонії.

З 2013 р. — провідний фахівець Центру культури української мови ім. Олеся Гончара Національного Гірничого університету.

Член Всеукраїнського Жіночого товариства імені Олени Теліги.

Заступник голови Дніпропетровської обласної організації Всеукраїнської ГО Українсько-австрійське товариство «Галіція».

Член Всеукраїнської громадської організації німців «Відродження».

Член громадської організації «Петриківське земляцтво».

Объяснение:

МОГУ ЕЩЁ ДОБАВИТЬ если нужно