Есе по твору бачиш: між трав зелених

Вірш пройнятий гуманізмом, любов’ю і бережливим ставленням до природи. Автор задає риторичне питання: «А руки?! Серце?! Куди заховати їх?!» Справді, якщо людина байдужа до краси навколишнього світу і не має в серці «любові й хисту» до природи, то навіщо їй серце? Вірш Володимира Підпалого «Бачиш, між трав зелених…» не є строго римованим (неточне й неповне римування гаємо в четвертому з восьми рядків кожної строфи: «берегти / сестрою ти», «заховати їх / гріх», «траву / живуть»), але не може вважатися прозовим твором, бо має чітку ритміку, великий спектр багатозначних художніх засобів, ліричного героя, що не властивий епічному роду літератури. Йдеться про особливий вірш – верлібр.

Джерело: https://dovidka.biz.ua/bachish-mizh-trav-zelenih-analiz-virsha/ Довідник цікавих фактів та корисних знань © dovidka.biz.ua

ответ:Історичне минуле – це життя людей, воно складається протягом багатьох століть.

З історії країни ми дізнаємося про великих особистостей, таких як Богдан Хмельницький, Петро Сагайдачний, козаки які билися до останнього але не здалися. Ми прагнемо бути схожими на них, пам'ятаємо їх величезний внесок в розвиток нашої держави.

Треба знати головні історичні події, щоб знати, як жили наші предки, щоб не допустити колишніх помилок, не допустити глобальних катастроф.

Я вважаю, що історія повинна бути одним з головних предметів для вивчення в школі, поряд з українською мовою і математикою. Важливо, щоб сучасне покоління не забувало історії своєї країни.

Объяснение:

Людина і природа - одна з найважливіших тем у нашому житті, тому що людина є частиною природи, адже ніхто не може жити без води, землі, повітря і їжі. Але чомусь багато людей не цінують те, що дає їм природа. У давнину люди бережніше ставилися до того, що їх оточувало. Наприклад, щоб зрубати дерево, людина кланялася йому до землі. А в даний час людина з природою ніяк не хоче з'єднатися, вона ставиться до неї споживчо, знищуючи природні ресурси. Наприклад, нещадно вирубуються ліси, засмічуються водоймища, забруднюється атмосфера від підприємств і машин, нещадно знищуються браконьєрами, та й просто мисливцями та рибалками тварини та риби. Від цього стає дуже гірко. Напевно, багато людей стали злими та жадібними і не розуміють, що творять. Але природа може й помститися.

Людині необхідно навчитися жити в гармонії з природою, адже природа теж потребує до та підтримки людей, дбайливого до неї ставлення. До їй може будь-хто з нас, було б бажання.

В даний час я можу лише небагато зробити для природи: підгодовувати птахів і тварин, не ображати їх, не смітити, садити дерева та квіти, економити воду, папір, тепло, газ, електрику. Цим самим можна зберегти хоч частинку природних багатств. Це мій маленький внесок у захист природи. Я допомагаю природі хоча б тим, що не завдаю їй шкоди. Наприклад, я не нарву цілий оберемок бузку, щоб через десять хвилин його викинути, а акуратно нахилю гілочку і вдихну аромат. Потрібно любити природу за її досконалість, красу, за її гармонію, адже якщо ти любиш і цінуєш, ти ніколи не завдаси шкоди.