Тема «Гуси-лебеді летять»: зображення життєвої долі українського села першої половини ХХ століття, епізодів з власного дитинства М. Стельмаха, коли він був дев’яти-десятирічним хлопчиком.
Жанр: автобіографічна повість
Ідея «Гуси-лебеді летять»: автор закликає не бути «холоднооким», уміти бачити красу, любити рідну землю, що «така свіжа, така м’яка, мов колиска», «щоб люди мали людяність у серці, хліб на столі і не журились».
ooofishai4064
11.01.2022
Указці і. франка розповідається про пригоди головного героя — лиса микити. це справжнісінький собі лис, який усе своє життя займається крадіжками. він був дуже хитрий та кмітливий, тому обминав усі небезпеки. тільки одного разу його майже впіймали, але йому пощастило врятуватися: сховався у діжці з фарбою. тільки після цього він став пофарбованим у синій колір. спочатку він навіть мав із цього користь, бо звірі обрали його царем, щодня годували, тому що боялися. але таке фальшиве життя не могло тривати довго, справжнє лисяча сутність була викрита під час лісового концерту. звірі побачили, хто їх дурив увесь час, і розірвали лиса микиту на шматки. отже, на кожну нечесну людину чекає заслужена кара. за розвитком дії казку можна умовно поділити на три частини: 1. пригоди лиса микити в місті. 2. «чудесне» перетворення. 3. царювання лиса микити і розвінчання його «культу». головний персонаж — це герой, якому автор приділяє найбільше уваги, надає детальний опис зовнішності та характеру, навколо якого створює увесь сюжет казки; він бере участь у всіх подіях, що відбуваються, і нерідко за його сам автор звертається до читача. отже, стає зрозумілим, що головним персонажем казки «фарбований лис» є лис микита. другорядні персонажі — це всі інші герої казки, які в тій чи іншій мірі взаємодіють із головним героєм; автор не деталізує інформацію про них, часом розкриває тільки ім'я та безпосередню роль у житті головного героя або подіями, які з ним пов'язані. другорядними персонажами цієї казки є пси, вовчик-братик, ведмідь, кабан, олень, мавпа фрузя, орли, яструби тощо. образи лиса, лисиці, лисички - сестрички надзвичайно популярні як у народних казках світу, так і у творах зарубіжних письменників. це пояснюється тим, що образи й сюжети «мандрували» від одного народу до іншого. у хіі – хііі ст. в європі з’явився «роман про лиса», який уважався найпопулярнішим та найцікавішим збірником казок про тварин. у франції лиса звали ренар, у нідерландах — рейнетом. німецький рейнеке-лис увагу видатного поета йоганна вольфганга гете, який наприкінці xviii століття написав про нього казкову поему. давня повість про лиса зацікавила й українського письменника івана франка. в основу своєї поеми «лис микита» він поклав мандрівний сюжет, котрий свого часу використав гете та інші письменники. у передмові до другого видання твору франко писав: «я бажав не перекласти, а переробити стару повість про лиса, зробити її нашим народним добром, надати їй нашу національну подобу». саме тому казка «фарбований лис» вважається однією з найкращих у збірці «коли ще звірі говорили».
dvbbdv4
11.01.2022
1. БиографияРодился в Судовой Вишне (ныне Львовская область). Биографические данные о Вишенского очень скупы. Был высокообразованным человеком своего времени. Молодым проживал некоторое время в Луцке. Известно, что в зрелом возрасте Иван Вышенский жил в городах Волыни, Галичины и Подолья. Примерно в 70-х гг 16 в., Не мирясь с феодальным строем Речи Посполитой, стал монахом Афонского монастыря в Греции, был в те времена центром православного монашества на Востоке. Отсюда он посылал в Украину послания, в которых выступал против окатоличивания и ополячивания Украине, убедительно заявляя, что украинский народ никогда не покорится кровавым гнетом. Находился в живых отношениях со Львовским братством. Литературную деятельность начал одновременно с Острожской группой полемистов. Произведения Вишенского выражали освободительные стремления народа. На Афоне писатель прожил более сорока лет: жил в нескольких монастырях, потом осел в скиту - небольшом жилище монахов-отшельников, расположенном вдали от основных монастырских зданий. Спрятавшись от всего мира, он дал обет молчания, однако не сдержал его: почувствовав тоску по родной земле и взвесив на призывы украинской братств, в 1604 г. прибывает в Украину.Прожил 2 года во Львове, потому разошелся взглядами с руководителями братства. Находился в Унивском монастыре, откуда 1605 направил послание Домникия, посвященное полемике с влиятельным членом львовского братства Юрием Рогатинцев. Жил в Манявскому скиту в Иова Княгиницкого. 1606 г. вернулся на Афон. Здесь он приказал замуровать себя в каменной пещере. 1615-1616 гг - последний известен произведение "Позопище мысленное". Он впервые в литературном произведении показал жизнь низших слоев общества - крестьянства. "Второе рождение" Вишенскому дал И.Франко. Сам Франко написал поэму "Иван Вышенский".Известно всего 16 произведений. В 1590-х годах были написаны выдающиеся из них, направленные против Брестской церковной унии. 1598 в острожской "Книге" напечатал послание самого Константина Острожского и православных, написанное Вишенским от имени монахов Святой Горы. Около 1600 г. на Афоне он составил сборник - "Книга", куда вошли "извещение краткое", "Писание до всех обще, в Лядской земли живущих", послание князя Константина Острожского и к епископов, кроме того "обличения диавола-миродержца", "Совет" и др.. . В 1600-1601 гг Вышенский написал "Краткословный ответ" Петру Скарге.В молитвах и размышлениях примерно в семидесятилетнем возрасте писатель умер. 2. ТворчествоСамые известные произведения: Послание к епископам ..." (Всего написал 16 произведений, из которых - 13 посланий).Произведения Вишенского определяются украинской полемической литературе 16-17 вв. не только исключительным литературным талантом автора, но и его своеобразной позицией. Вышинский не ограничивался борьбой с католицизмом и унией. Исходя из принципов византийского аскетизма, он остро критиковал весь тогдашний церковный и светский строй и требовал простоты древнехристианского братства, как осуществление Царства Божьего на земле. Вышенский отвергал, в частности, светское образование и народные старинные обычаи, как языческие. Вышенский пользовался формами церковных посланий, диалога и полемического трактата, постоянно соединяя эти жанры.В своих произведениях Иван Вышенский рисовал красочные, часто гиперболические, оскорбления нравственного упадка высших слоев, в частностидуховенства, противопоставляя им "бедных подданных" и простых монахов. Умиление, эмоциональный чередуются здесь с острой сатирой, сарказмом. Накопление эпитетов, сравнений, вопросов и призывов, ироническое представление бытовых деталей, богатство словаря, использование живого народного языка придавало произведениям Вышенского яркости и эффектности. Стиль Ивана Вышенского, который происходит от византийской проповеди, но родственный и с литературной манере современных ему полемистов - украинский (с острожского кружка) и польских (П. Жалобы, М. Рея) - "приближается к лучшим образцам барочного стиля" ( Д. Чижевский). 3. ФилософияВышенский Иван-демократ, пламенный патриот, гуманист. Часто под теологической оболочкой провозглашал идеи социального равенства. В егомировоззрении заметны материалистические тенденции. В своих посланиях с Афона обличал православных епископов-предателей, римо-католическое иуниатское духовенство, польских и украинских феодалов-крепостников, выступал против окатоличивания и ополячивания трудящихся масс Украины. Он считал, что труд крепостных является источником всего богатства господ, выступал против эксплуатации крестьян феодалами и духовенством. Оценки В. событий и лиц конца 16 - начала 17 вв. имеют исключительный интерес для исторической науки. В. - мастер ораторско обличительного стиля. В его посланиях были образцы реалистического изображения действительности. Творчество В. влияние на развитие жанра сатиры в Украинской литературе. Глубокий знаток творчества писателя И. Я. Франко написал поэму "Иван Вышенский". Произведения В. изучали А. Крымский, М. Сумцов, М. Грушевский, М. Возняк.
Ответить на вопрос
Поделитесь своими знаниями, ответьте на вопрос:
Роль художніх засобів у творі гуси-лебеді летять.побудова твору
Тема «Гуси-лебеді летять»: зображення життєвої долі українського села першої половини ХХ століття, епізодів з власного дитинства М. Стельмаха, коли він був дев’яти-десятирічним хлопчиком.
Жанр: автобіографічна повість
Ідея «Гуси-лебеді летять»: автор закликає не бути «холоднооким», уміти бачити красу, любити рідну землю, що «така свіжа, така м’яка, мов колиска», «щоб люди мали людяність у серці, хліб на столі і не журились».