Іть, будь ласка, скласти план до оповідання в.сухомлинського "як котові соромно стало"

1.кіт на порозі.

2.горобці на паркані.

3.політ кота через паркан.

4.кіт - невдаха.

что за бред классс

короче вот

Показания древних о местоположении Атлантиды неопределённы[3]. По словам Платона, остров находился на западе от Геркулесовых столбов, напротив гор Атласа. Во время сильного землетрясения, сопровождавшегося наводнением, остров был поглощён морем в один день вместе со своими жителями — атлантами. Платон указывает время катастрофы как «9000 лет назад», то есть около 9500 г. до н. э.

Интерес к рассказам об Атлантиде проявился в эпоху Возрождения. В современной науке вопросы о существовании Атлантиды являются спорными[4]. В целом рассказ считается легендарным, но предпринимаются попытки найти реальные исторические факты и события, которые могли бы послужить основой легенды[5]. Тема Атлантиды приобрела большую популярность в околонаучной и оккультно-мистической сфере, в частности существует специально разработанное в конце 1950-х годов учение атлантология. С 1976 года потерянному материку предлагают вернуть его истинное имя Аха-Мен-Пта («Старшее Сердце Создателя»), превратившееся в Аменти («Царство мёртвых») у после катаклизма на африканских берегах[6].

Уповісті розповідається про події xiii ст. серед карпатських гір у квітучій долині, де лежить мальовниче село тухля. жителі його становлять дружну громаду миролюбних трудівників. на чолі громади стоїть захар беркут — вже старий мудрий чоловік. громада живе вільним, незалежним життям, але ось у долині з’являється боярин тугар вовк, який прагне підкорити тухольців своїй владі. але ті не хочуть підпорюватись та стають на оборону своїх прав. громада вирішує вигнати тугара вовка з тухольщини. на руську землю в цей час вдираються монгольські полчища. ось вони вже підступили до карпат. підступний боярин вступає в змову з монголами, щоб вони йому підкорити волелюбну громаду. за це він обіцяє провести ворогів через гори. разом з боярином у монгольський табір потрапила і його донька мирослава, яка, на відміну від батька, пройнялася глибокою повагою до тухольців та покохала молодшого сина захара беркута — максима. під час першого бою з монголами частину юнаків було перебито, а максима взяли у полон. захарові беркуту наснився дивний сон. < > "здавалось йому, немов нині їх щорічне свято сторожа (назва великого кам’яного стовпа-вартового), і вся громада зібрана довкола каменя при вході тухольської тіснини: дівчата в вінках, молодці з музикою, всі в празничних строях. оце він, найстарший віком у громаді, перший наближається до святого каменя і починає молитися до нього. якісь таємничі, тривожні, болючі почуття опановують його серце під час молитви; щось щемить у нього в глибині душі — і сам він не знає, що таке. він молиться гаряче, по двох-трьох словах звичайної молитви він відступає від стародавніх, звичаєм усталених зворотів; якась нова, гарячіша, пориваюча молитва плине з його уст; уся громада, потрясена нею, паде ниць на землю, і він сам робить те саме. але слова не перестають плисти, темно робиться кругом, чорні хмари покривають небо, громи починають бити, блискавиці палахкотять і облітають увесь небозвід осліпляючим огнем, земля здригається — і разом, звільна перехиляючись, святий камінь рушається з місця і з страшенним лускотом валиться на нього