Діалог між любителем поезії і людиною, байдужим до неї

Розмова між Михайлом та Сашком:

- Який багатий світ поезії. Вірші- які вони чудові. Тільки уяви яке б було життя без поезії..- говорить Михайло.

- Життя як життя. Ось я за сваю жизнь не разу не прАчитал вірші. І прекрасно живу. - відповідає Сашко.

- Дивлячись на те, як ти балакаеш  українською мовою воно й видно.

- А шо тобі не нравиця в моїй мові?

- Розумієш, читаючи книжки ти вчишься правильно розмовляти, писати та  запам ятовувати все. Так як ти не читаеш, видно що ти не балакати ні писати не зможеш...Розумієш? - пояснює Михайло

- Яке тобі діло, дивися за своїм носом, учитель мені нашовся

«Раніше я ніколи не задумувався, що буде зі мною в майбутньому. Але чим ближчі були випускні іспити, тим більше я усвідомлював, що скоро мені доведеться почати доросле життя і самому заробляти на себе» (Алекс).УЯВИ, що ти збираєшся в далеку мандрівку. Мабуть, перш за все ти візьмеш до рук карту, щоб вибрати найкращий маршрут. Щось подібне ти повинен зробити, коли обираєш свій життєвий шлях. Юнак, на ім’я Майкл, який тепер служить у філіалі Свідків Єгови, каже: «Перед тобою відкривається багато доріг». Котрою з них піти? «Усе залежить від того, які цілі ти перед собою ставиш»,— пояснює Майкл.Уяви, що твої цілі — це кінцевий пункт подорожі. Ти навряд чи до нього дійдеш, якщо будеш ходити туди-сюди без певної мети і напрямку. Набагато мудріше, так би мовити, взяти карту і спланувати свою життєву мандрівку. Таким чином ти застосуєш пораду з Приповістей 4:26: «Стежку ніг своїх вирівняй». Ось як звучить ця фраза в перекладі Куліша: «Обдумуй стежку ногам твоїм».У дорослому житті тобі доведеться приймати багато важливих рішень. Вони стосуватимуться релігії, роботи, одруження, сім’ї та інших питань. Правильні рішення легше приймати, коли ти знаєш, чого прагнеш. Але, обираючи свій життєвий шлях, не забудь врахувати один дуже важливий фактор.

  Як квітень до березня в гості їздив 
    Колись давно покликав березень квітня до себе в гості. Квітень поїхав возом, а березень заходився та такого наробив, що мусив квітень додому повернутися: сніг, мороз, завірюха! – не можна возом їхати. На другий раз знов поїхав квітень до березня в гості, та на цей раз уже не возом, а саньми. Березень пустив тепло, сніг розтав, річки розлилися, - знов мусив вернутися квітень. Зійшовся квітень з травнем і скаржиться: - Скільки вже разів зриваюсь їхати до березня в гості, та ніяк не доїду – ні возом, ні саньми. Поїду возом – зробиться зима така, що й осі пообмерзають, і колеса не крутяться, поїду саньми – теплінь така стане, що ні возом, ні саньми. А травень і каже: - Я тебе навчу, як доїхати. Зроби так: візьми воза, сани й човен, то тоді, певне, доїдеш. Послухав квітень і, діждавшись слушного часу, зробив так, як порадив травень. Їде саньми, а санях воза й човен везе. Березень дав тепло, і сніг розтав. Тоді квітень кладе сани й човен на воза і таки далі їде. Став знову мороз і сніг – квітень знов поскладав човен і воза на сани. Далі розтав сніг, розпустило скрізь річки, і не можна їхати ні саньми, ні возом. Тоді квітень склав на човен сани й воза і поїхав ще швидше по воді. Приїхав до березня в гості, що той і не сподівався. Здивувався березень та й питає: - А хто тебе навчив, як до мене дістатися? - Та йому, травень порадив, як їхати. Березень і каже тоді: - Зажди ж ти, маю, я ще тобі крильця обшмагаю! То від цього й тепер часто в травні березневі морози бувають, бо березень і досі сердиться на травня.