З'ясуйте значення крилатих висловів неопалимакупина і кари єгипетські. як вони пов'язані з легендою про мойсея? підготуйтекоротку доповідь на цю тему.​

Кохання — основа життя. Це почуття, яке дарує людині віру в себе, надію на щасливе майбутнє, сили для подолання будь-яких перешкод. Саме таким було почуття Остапа та Соломії. Та, як кажуть, хто не кохає, той і горя не знає.

Із самого початку твору автор примушує нас співчувати головним героям, захоплюватися ними. Остап і Соломія щиро кохають одне одного, але щастя не мають, бо бездушний лях спочатку розлучив їх, а потім погрожував хлопцеві позбавленням життя. Розлука з коханим завдавала болю дівчині, але вона розуміла, що лишатися йому не можна. І коли Остап втікає із рідного села у пошуках волі, Соломія вирушає за ним, за своєю долею. Не могла вона, вольова, мужня жін­ка, занапастити себе, приректи на довічне життя з нелюбом. Обираючи між сімейним і панським рабством та невідомістю вона, як справжня оптимістка, обирає останнє. Заради коханого Соломія «вбралася у штани та ладна мандрувати хоч на край світу», навіть кіс своїх не пошкодувала.

Її рішення спочатку злякало Остапа, але закохане серце юнака сповнилось надією і пліч-о-пліч вони помандрували на пошуки волі та щастя.

Яким же був цей шлях? З першими труднощами Остап і Соломія зустрілися під час переправи через Дунай. Чекаючи перевозу, вони, як і десятки інших вті­качів, стоять у воді: «Тіло терпне, тіло деревеніє, кудись поділися ноги». Але дівчина терпляче зносить всі злигодні, вона не скаржиться, бо «чи не однаково ги­нути тут, серед сього багна, чи вдома в неволі»… Цього разу переправитися не вдалось, та молоді люди не зневірилися, вони вперто йшли до своєї мети. Пра­цювали до нестями, будуючи пліт. І, нарешті, під покривом ночі Остап і Соломія залишають рідну землю, яка в одну мить стала для них чужою. Всі їхні думки, сподівання нарешті, здавалося б, здійснилися. Та гримнув постріл… Невже це кінець? Невже цей козак одним пострілом убив їхнє щастя? Ні, Соломія не розгубилася, вона не віддасть свого коханого в руки смерті. У темряві дівчина намагається перев’язати рану Остапові, а потім тягне його, напівсвідомого, за плавні. Жіноча любов, материнська турбота надавали Соломії сили у пошуках шляху до порятунку. Її наполегливість врятувала життя їм обом.

Поки поранений Остап одужував, дівчина невтомно працювала, щоб зароби­ти на проживання. Та доля не була милосердною до них і знову послала випробо­вування. Турецькі жовніри разом з циганами, які вчинили розбій, полонили й Остапа. І знову вірна подруга намагається врятувати свого безталанного ко­ханого. Вона продає свій одяг, купує пістолі, підмовляє Івана Котигорошка до й звільнити Остапа. Дівчина розуміє всю небезпеку її задуму, та життя в чужій країні без коханої людини було б гіршим за смерть. Тому, ні миті не сумніваючись, Соломія разом з вірним товаришем пливе на порятунок в’язня.

І знову постріл. Дівчина у воді, вона напружує всі сили, щоб дістатися до бе­рега, бо «там так гарно, там сяє сонце, там земля, там небо синє, там радість, життя». Втрачаючи сили, останнє, що чує Соломія, — поклик її душі: «Остапе!» А у відповідь серце промовляє: «Соломія». Правду говорять люди: «До біди до­ріг багато, а од біди і стежки немає».

Протягом всього твору ми захоплюємося Соломією, її нежіночою мужністю та відвагою, здатністю на самопожертву, самовідданістю та вірністю. І хоча по­чуття Остапа проявлялися по-чоловічому скупо, все ж ми розуміємо, що він щи­ро кохав Соломію. Коли він, безпомічний, лежав у плавнях, лякала його не смерть, а те, що він не зможе «обняти кохану». Кохання було єдиною світлою плямою у житті Остапа Мандрики, і вірність йому він зберіг до кінця життя.

  софійка навчається у 7 класі, часто читає й перечитує відому казку про русалоньку, яка вірно любила принца, врятувала йому життя, але так і не змогла стати для нього єдиною коханою. дівчинка вимріяла для себе такий образ і бачила в особі однокласника вадима кулаківського прекрасного принца. мама софійки готується до весілля тітки сніжани, вони самі вирішили пошити їй весільне плаття. софійка тим часом гуляє з молодшим братиком ростиком. сім’я софійки нещодавно переїхала до нової квартири, а софійка почала ходити до нової школи, де і закохаласяв однокласника вадима куликівського. але  софійку зовсім замучили нічні жахіття, що відбуваються у квартирі знизу. хазяї цієї квартири поїхали, а за кімнатними квітами доглядає сусідка бабця  валя. дівчинку трішки лякає і сама бабця, і її чорнющий кіт фантик, та найбільше її бентежать крики й тупіт, що в ніч на повний місяць чи грозу чуються з пустої квартири внизу. ще софійка страшенно переживає через те, що однокласник вадим кулаківський майже не звертає на неї уваги. дівчинку бентежить новина,  що рід кулаківських протягом багатьох поколінь переслідує якесь прокляття. понад усе софійці хочеться родині, щоб вадик жив у нормальнім сім’ї, не страждав, бо батьки далеко, а стара бабуся не може впоратися з вибриками онука-підлітка. правда, самому вадику його життя подобається, адже він робить усе, що заманеться: почав палити цигарки, водиться з якимись непевними людьми, краде й перепродає крадене. щоб вирятувати однокласника з життєвих негараздів, софійка відважилася подолати час. dovidka.biz.ua дізнавшись, що стара шафа — це  портал, через який можна повернутися в минуле і змінити щось на краще, дівчинка  не побоялася використати таку можливість. софійка випадково виявила, що стара шафа — це портал. тітка сніжана перед весіллям почала шукати старі коралі, в яких всі жінки їх сім’ї виходили заміж. коралі знайшли в старій шафі, а після знайомства з нареченим сніжани валентином софійка одягла коралі і взявши фото зі знайомства сніжани і валентина опинилася в минулому. виявляється шафа переносить софійку в той час, що на фото. на фото був засмучений хлопчик, прослідкувавши за ним софійка зрозуміла, що це син валентина… софійка повернулася в свій час сказавши фразу «коралі» навпаки — «ілларок». софійка товаришувала з однолітком сашком, який жив сам з трьома сестрами та мамою. сашко забезпечував родину як міг — продавав польові квіти, дрова, заробляв зважуванням людей. після зустрічі з сашком коралі зникли, софійка навіть подумала, що то сашко їх вкрав. але згодом з’ясувалося, що коралі вкрав вадим кулаківський. через зникнення коралів тітка сніжана відмінила своє весілля. згодом коралі софійці та сніжана вдалося викупити в товариша вадима, а софійка відкрила правду сніжані про валентина. довідник цікавих фактів та корисних знань софійка вирішує позбавити сімю кулаківських від старого прокляття. їй вдається роздобути старі фото кулаківських, коли вона одного разу наважилась прийти до вадима. але ця фотографія не зняти прокляття, адже гордій кулаківський обдурив багатьох людей, обдурив сімю міщенків, тому їх нащадки не мали щастя і були прокляті. софійка каже вадиму, що їй потрібні його старі сімейні фото, а зняти прокляття один екстрасенс. отримавши фото вона неодноразово опиняється в минулому, а завдяки коралям її ніхто не бачить. софійка дізнається все нові подробиці про життя кулаківських нащадків, а одного разу в минулому від сліпого старця дізнається, що зняти прокляття можна буде, коли земля і небо зійдуться. софійка довго не могла зрозуміти, коли той момент і кого вона має врятувати.  dovidka.biz.ua коли була повня в квартирі внизу знову відбувалося, щось страшне і дивне, софійка поділилася цим з сашком і діти вирішили пробратися до квартири в наступну повню. також софійка наважилася взяти кошеня у сашка і принести додому, яке назвали чорнобілка. софійка старалася сподобатися вадиму, але той постійно був у компанії ірки завадчук, і софійка ревнувала, але сподівалася, що коли зніме прокляття, то вони будуть разом. під час відвідин з тіткою сніжаною бабусі дідуся, що жили у половничику, софійка дізналася багато нового про нащадків міщенків, кулаківських, та про своїх пращурів.