Повний аналіз драматичної трилогіі 97

Святослав — єдиний син княгині Ольги. Про його хоробрість знали всі сусідні держави, бо князь усе своє життя провів у походах, у полі, зі своїми воїнами, які дуже любили мудрого ватажка.

На ворогів нападав не раптово, а посилав спершу посла, який переказував воєнний виклик "Іду на ви!" Таким гарним звичаєм здобув Святослав пошану навіть у недругів.

Багато воєн закінчив князь переможно, багато воєнної здобичі привіз до України. Одержував перемоги і над хозарами на Поволжі, і над болгарами на Балканах. Літописці розповідають про славний похід князя на Царгород. Хитрі греки хотіли підкупити Святослава дорогими дарунками, які він роздав своїм прибічникам, а собі взяв тільки меч. Коли посли переказали про це імператорові, то він промовив: "Це хоробрий вождь, якщо він усе роздав, а меч собі залишив; годі з ним воювати!"

Крилатими стали слова хороброго князя, промовлені воїнам під містом Коростенем: "Нема вже нам де подітися! Хоч неволею мусимо стати до бою, а не посоромимо ж землі руської та поляжемо тут кістьми, бо мертві сорому не мають. А втечемо, то буде нам сором на віки!"

Коли Святослав повертався з Болгарії до Києва, трапилося нещастя. Печеніги зрадливо напали на військо князя біля Дніпрових порогів і вирізали всю його малу дружину. Самого Святослава печеніги вбили, а з його черепа зробив собі печенізький вождь чашу, окував її золотом і пив з неї вино. На тій чаші був такий напис: "Чужого шукаючи — своє втратив!"

Загинув князь Святослав молодим (тридцятирічним). Помстилися вороги йому за те, що не тільки захищав свої землі, а й ходив на чужі.

Але його спадкоємець — син Володимир — продовжив справу батька й примножив славу України.

Объяснение:

сори что длинно

На даний час у кожної людини є всі можливості щоб робити те що вона тільки захоче, але з найкращих можливостей- робити дива. Для кожної людини це словосполучення має різне значення, для одних це досягати бажаних мрій, для інших допомагати іншим. Але на мою думку це те, що тільки можливо. Для моїх батьків це диво що я народилась, пішла до школи, добре навчаюсь, здобуваю успіхів у навчанні, а бо й навіть перемагаю в олімпіадах, для моїх батьків це справжнє диво. Також це дарувати іншим тепло, ласку, любов, добру і все інше на що я тільки спроможна. Я можу сказати що це так приємно дивитись на інших коли вони радіють тому теплу що отримують.