Чому щастя не в грошах ( коротко і свої думки( не так банально))

Тому що за гроші нічого для себе ціного не купиити ні здоров'я ні любові тому що треба боротися за своє кохання да і кохання не в грошах. Здоров'я як ми знаєм  теж не купити. Да і це дуже погано. Та і гроші не обов'язково потрібні якщо ти людина сама по собі добра ти і так зможеш до без грошей.

→Шептало - це такий рідкісний білий кінь, який займається тяжкою роботою. Коні такої масті дуже рідко працюють. Проте Шептала спіткала тяжка доля. Кінь "змалку ненавидів табун".Тут немає волі, а ця тварина бажала незалежності, свободи. До того ж, кінь "соромився упряжі". Він зумів показати свою залізну волю. Одного разу Шептало втік від конюха. Тоді він побачив  у відбитті озера, що він є білим. Він зрозумів, що є особливим. Проте, побувши на волі, Шептало вирішив повернутись. Він довго думав, як справляється без нього конюх. Повертаючись, він знову забруднився, щоб бути схожим на робочого коня, не виділятися з табуна. Мені здається, що образ Шептала є алегоричним, адже кінь наділений рисами, притаманними людині. Шептало - працьовитий, волелюбний, примхливий, жалісливий кінь. Скоріш за все, у цьому образі автор зобразив особистість, яка займається зовсім не своєю справою, не може реалізувати себе у професії.

Объяснение:

ответ:з сивої давнини пісня виражала мрії, сподівання, смуток, радість народу. Одним з її жанрових різновидів є коломийки, найбільш поширені на Гуцульщині, У цих невеличких піснях не тільки "оспівувалося тяжке життя селян, їх страждання, а й вимальовувалися образи захисників народу:

Ой, підемо, панібрате, панів розбивати,

Або будемо висіти, або панувати.

У кінці XIX – на початку XX століття багато мешканців Закарпаття виїхало на чужину в пошуках кращого життя. Ця драматична сторінка історії нашого народу знайшла своє зображення в коломийках:

Ой, Канадо, чужий краю, знайдеш, де нас діти?

Бо ми в себе на рідному не маєм чим жити.

Найбільш визначальною рисою коломийок є їхній патріотизм. Прийшли героїчні часи, і в коломийках заспівали про Велику Вітчизняну війну. У коломийках воєнного періоду переважають образи орла, грому, які символізують нескореність та волелюбність українського народу. Фашистська навала пробудила давні спогади про турецьких завойовників та про народних месників:

То не терен тіло ранить злими колючками,

То невільників фашисти крають канчуками.

То не турки-яничари піднялись з могили,

То фашистські людолови село обступили.

Нерідко у коломийках оспівуються картини природи. Слухач ніби бачить сині гори, темні полонини, смерекові ліси, чує щебетання солов'їв, перегук зозуль, дзюрчання гірських струмків. Це не випадково, бо ж саме природа – найголовніше багатство Карпат. Гуцули ставляться до неї з великим трепетом, майже побожно.

Найчисленнішими й найпоширенішими є колоритні й глибоко поетичні коломийки про кохання. Коломийки відображають найскладніші відтінки людських почуттів – від простої симпатії до нестямного кохання. Створені досить давно, коломийки про кохання й сьогодні сприймаються як хвилююча жива поезія.

Існує багато коломийок, у яких висміюються різні людські вади, а також негативні явища життя.

Гуцульські коломийки люблять і співають по всіх куточках України. Ці народні твори, дійшовши до нас із глибини віків, не старішають, а, навпаки, оновлюються новим змістом, щоб ще довго жити серед нових поколінь українців.

Объяснение: