15 анатолій мойсієнко — один із засновників клубу паліндромістів. дізнайтеся більше про цю незвичайну, так би мовити, екстремальну поезію.

Война несет горе всем. Кровь, боль, страдание и смерть. Очень многие попадают на фронт и Климко не стал исключением. Уже в самом начале мы видим какие трудности выпадают на его жизненном пути. Но также, мы можем заметить, что мальчик очень серьезный и ответственный. Посмотрите только на момент, где он вместе со своим другом приютили у себя учительницу с грудным ребенком. Мальчик готов жертвовать собой ради этих людей, и понимая, что им придется голодать, отправляется по соль, которую на тот момент можно было менять на продовольственные товары. А когда Климко девушку от облавы вместе со старым безногим сапожником? беда сплочает и сближает людей. Даже таких маленьких и беззащитных как Климко. И ведь он добывает эту соль, возвращается домой и уже у самого дома схватывает фашистскую пулю. Разве это детство? Разве это жизнь для маленького мальчика?

Привіт Павлусе!

Я прочитала у творі як ти живеш.Це для мене якось дивно.Нас батьки виховують бути працьовитими,дружелюбними,допомагати іншим.А ти навіть лінувався ходити на прогулянку,так жити неможна.Не можна надіятись на що Бог тобі щось пошле при цьому цього не старатися та не добиватися цілі.Добре що тобі пощастило коли кинули у вікно дохлого хорта ,а він розсипався у дукати.Потрібно щось робити,а не ледарювати!Тобі пощастило в житі адже на все воля Божа.Якщо Бог не захотів би тебе зробити щасливим, то лише тоді б ти відчув що таке лінуватися!Зміни своє життя в кращу сторону!