Вірш Олени Теліги "Сучасникам" як моральний заповіт поетеси
Не лічу слів. Даю без міри ніжність.
А може, в цьому й є моя сміливість:
Палити серце в хуртовині сніжній,
Купати душу у холодній зливі.
Я ще і ще раз перечитую вірш Олени Теліги "Сучасникам". Намагаюся збагнути, що це: лист до читачів, щирий і відвертий, у якому авторка розповідає про себе? Чи може, це — її своєрідний звіт перед нами, перед суспільством? Як на мене, то вірш цей можна ще порівняти з ліричною піснею душі...
Але, якщо навіть погодитися з усіма цими припущеннями, не можна не помітити найважливішого: на ньому стоїть адреса — "Сучасникам". А це значить, що слова вірша звернені до кожної людини, що була сучасником поетки, і до сьогоднішніх сучасників, наших з вами. І тоді приходить розуміння, що у рядках цієї поезії зашифрований заповіт людини, яка знесла на абсолютно добровільну Голгофу неймовірний тягар національної долі — підкреслений український патріотизм і утримала його. Як на початку XX століття — Леся Українка...
Вітрами й сонцем Бог мій шлях намітив,
Та там, де треба, — я тверда й сувора.
О краю мій, моїх ясних привітів
Не діставав від мене жодний ворог.
У цьому зізнанні — величний і водночас важкий життєвий шлях дочки України, яка, поєднавши сталь і ніжність у серці й поезії, окреслила перед сучасниками, минулими, сьогоднішніми і майбутніми, поняття щирого, а не плакатного патріотизму. Я часто поруч з її ім'ям читаю слово "самопожертва". Думаю, сама вона мало замислювалася над таким символом її життя. Найважливішим для Олени Теліги було прагнення донести і показати співвітчизникам істинну любов до Батьківщини, пробудити і їх серцях такі ж почуття, наповнити їх серця бажанням присвятити своє життя Україні.
Тому вірш "Сучасникам" є моральним заповітом кожному українцю.
Поделитесь своими знаниями, ответьте на вопрос:
Характеристика образу копача і савки із "сто тисяч"
копач — дуже щедра людина. бажаним скарбом він поділився б з усіма, хто б його попросив. тільки чесним шляхом мріє розбагатіти бонавентура. крім того, що герой багатий своєю мрією, він також багатий на всілякі жарти, дотепи та прислів’я. з повагою бонавентура ставиться до науки, знає напам’ять всі вірші шевченка, цитує «енеїду» котляревського. в образі цього героя автор п’єси показав низи тогочасного суспільного ладу, що склалися з обіднілих, вкрай селян і розорених поміщиків, які не могли пристосуватися до існуючих умов. цитати копача бонавентура «я, слава богу, вік прожив, а й тріски чужої не взяв»; «без науки, без струменту, без опиту, куди не повернися, нічого не зробиш»; «тільки гляну, враз бачу»; «я не люблю, знаєте, там всяких ніжностей: перин, подушок. є сама — добре, а нема — кулак в голови, свиту послав, свитою укрився, заснув — мало журився, проснувся, встав- встрепенувся, шапку насунув та й далі посунув»; «опит — велікоє діло! »; «мені тільки засісти, то я з маху напишу що завгодно… хочеш — комедію, а хочеш — прошеніє, яке завгодно прошеніє і куди завгодно»; «оцей раз, як не найду грошей, годі, кінець, амінь. засяду десь і буду писать все, все одно гроші; я за год напишу стільки, що й на воза не забереш».