Художні засоби(епітети метефори і все таке), 50 є тисячі доріг, мільйони вузьких стежинок, є тисячі ланів, але один лиш мій. і що мені робить, коли малий зажинок судилося почать на ниві нерясній? чи викинути серп і йти байдикувати, чи долю проклясти за лютий недорід і до сусід пристать наймитувати за пару постолів і шкварку на обід? коли б я міг забуть убоге рідне поле, за шмат ції землі мені б усе до того ж і стерня ніколи ніг не коле тим, хто взува холуйські постоли. та мушу я іти на ріде поле босим, і мучити себе й ледачого серпа, і падати з утоми на покоси, і спать, обнявши власного снопа. бо нива це - моя! тут я почну зажинок, бо кращий урожай не жде мене ніде, бо тисяча доріг, мільйон вузьких стежинок мене на ниву батьківську

Інверсія (Ниву батьківську, ниві нерясній)

Епітет (вузьких стежинок, убоге рідне поле)

Анафора/єдинопочаток (і, і, і; бо, бо, бо)

Полісинтетон/повторення сполучників (і, і, і)

Риторичний оклик (нива це - моя!)

Гіпербола (тисячі доріг, мільйон стежинок)

Метафора (урожай не жде)

Персоніфікація (веде)

На календарі вже час для весни.    Причаїлася холодна зима десь у яру. Не хоче забиратися геть. Та не бояться її люди, особливо молоді дівчата та хлопці. Допомагають весні долати зиму у весняних хороводах: «ми цю пісеньку співаєм і весноньку викликаєм». Носять зображення сонця. Побачило це велике сонце, усміхнулося, послало багато промінчиків на землю, щоб привітатися із побратимами. Потепліло. Розтанув сніг. Заспівали радісно дівчата: «ой минула вже зима, снігу, льоду вже нема». Запалили солом'яне опудало зими. Перелякалася зима, та й побігла від нестерпного жару у вічний холод. Почула заклики дівчат весна, ступила на поріг, а з нею разом «прилетіли журавлі, і великі, і малі».    Природа прокинулась, зазеленіла та й зацвіла буйним цвітом для гарного майбутнього врожаю.

  У нашому будинку є підвал. Колись там моя мати ставила мішки з картоплею, але зараз вона ставить їх на балконі, а підвал віддали мені. Там я влаштував майстерню. Саме посередині майстерні стоять укріплені лещата. Біля стін — стелаж для інструментів, який я сам зробив, а також лавка та велике крісло. Це крісло подарував мені батько. Він у мене директор театру. Він казав, що це крісло списане, але на ньому ще можна сидіти, якщо прибити якийсь дрючок замість ніжки. Я так і зробив. - Недавно я зробив дві драбини. Одна стоїть у моїй кімнаті біля шафи, а друга й досі знаходиться в моїй майстерні. 

Іноді до мене заходять друзі. Ми йдемо в мою майстерню та починаємо майструвати. У цей час моя майстерня має такий вигляд, що це занадто важко описати. 

На Новий рік ми зробили саморобні іграшки для шкільної млинки. Учителям та учням вони дуже подобаються.