Які роздуми викликав у мене твір івана карпенка карого сто тисяч.іть до 23 лютого

Наші батьки часто нам говорять про те, що варто знати своє минуле.Ми не завжди замислювались - навіщо? Недарма хтось з мудрих сказав, що той, хто знає минуле - володітиме майбутнім.Можливо, хтось скаже, що нам ще рано говорити про керування майбутнім. Але краще, шоб не було запізно! Історія наших предків - безмежне надбання, яке потрібно знати, цінити, берегти та примножувати. Ми повинні знати минуле свого народу, своєї держави.
Кожна освічена людина повинна розуміти, що без прожитого минулого немає життя сучасного, без древнього немає нового, без колишнього немає теперішнього. Для нас історія нашого народу - це не просто минуле, це його серце і душа.Як можна пояснити, чому українці так шанують хліб і землю, яку називають священною, чому калина має таке глибоке символічне значення для нашої культури? Той, хто не знає національної історії, ніколи не зможе зрозуміти свого народу, бути гідним громадянином своєї держави.
У чому полягає мудрість історії? Її потрібно знати, вивчати, аби творити сучасне й майбутнє, не повторюючи помилок попередників. А історія українського народу була від самого початку надто кривавою.І страшно, що кров проливається в наші дні. В цей нелегкий для України час, ми чуємо, що Крим і Донбас - це не частина нашої держави.І лише той, хто не знає і не шанує свою історію, може промовчати або заплющити на це очі.А коли очі відкриються, то не вже буде ні держави, ні народу.
Знайте і цінуйте минуле, бережіть майбутнє!

Т. ШЕВЧЕНКО «ВЕЛИКИЙ ЛЬОХ». ІСТОРИЧНЕ МИНУЛЕ У ТВОРІМета: ознайомити школярів з містерійним програмовим твором Т.Шевченка; співвіднести образи «Великого льоху» з історичними реаліями, надати моральну й політичну оцінку «розкопаного» історичного минулого; розвивати логічне мислення, пам’ять, увагу сть; вміння образно переосмислювати, надавати власну оцінку історичним подіям, що відбувалися у минулому; робити висновки; формувати естетичні смаки школярів; виховувати інтерес до історичного минулого рідного краю; почуття безкомпромісності у ставленні до гнобителів нації.2. Фронтальне опитування. Бесіда за питаннями- Чим історичне минуле приваблювало Т. Шевченка?- Чому до тих чи інших історичних подій, видатних осіб неоднозначно ставилися науковці, літературознавці, письменники?- Які свої твори поет присвятив уславленню минулого?- Яким чином життя українського народу письменник намагався поєднати з історією?- Як сам Т. Шевченко ставився до тих, хто був творцем героїчного минулого рідного краю?ІІІ. Оголошення теми, мети уроку.Мотивація навчальної діяльностіІV. Основний зміст уроку…У Шевченка все коло його думі почуттів перебуваєв цілковитій відповідності зі змістомі ладом народного життя.М. ДобролюбовЯ люблю правду без прикрас.О. Суворов1. Вступне слово вчителяЦікавлячись минулим рідного народу, молодий Шевченко прагнув не лише глибше пізнати минуле та ознайомити з ним своїх сучасників, а й виразити передові ідеї та суспільні потребисвого часу. Повернувшись до Петербурга, свої тяжкі враження від трагічних картин народного лиха, роздуми над побаченим Т. Шевченко виразив у поетичній формі. Недоля рідного народу тяжко вразила чуйне серце поета, посилила його пекучу ненависть до самодержавно-кріпосницького ладу.2. Робота над твором Т. Шевченка «Великий льох»2.1. Виразне читання уривків із твору.2.2. Тема: правдиве відображення трагічних епізодів української історії, показ національного відкупу українського народу, пов’язаного з пошуками скарбу Б. Хмельницького, в часигетьманування якого українська держава досягла вершини свого розвитку.2.3. Ідея: засудження зради старшинської верхівки інтересам української нації; підступного приєднання України до російської імперії; імперського геноциду російських посіпак в Україні, висловлення обурення антиукраїнською політикою жорстокої імператриці Катерини, яка спричинилася до знищення лицарської Запорозької Січі.2.4. Основна думка:а) доля держави не в руках лідерів, а в руках народу;б) усяка послуга ворогові, навіть найменше сприяння йому, є смертельним гріхом.2.5. Жанр: поема-містерія. Це дійсно містерія, оскільки у творі є містичні образи передчасно померлих людей. (Містерія — жанр західноєвропейського релігійного театру епохи пізнього середньовіччя (ХІV–ХVІ ст.), в основу якого покладено біблійні сюжети, народні вистави на площах Франції, Англії тощо).2.6. Значення епіграфа до твору.Щоб струсонути сумління своїх земляків і збудити їх з літаргічного сну національної несвідомості та байдужості, Т. Шевченко, компонуючи твір, поставив на вступі до неї слова псалмоспівця, сповнені болю і трагічної розпуки, щоб були вони для читача пересторогою і наукою.