Які негативні явища суспільного життя висміює гоголь у ревізорі? які з них на вашу думку існують в сучасному суспільстві?

Гоголь у Ревізорі висміює такі негативні явища: казнокрадство, грошолюбство, хабарництво, безкарність. В сучасному суспільстві існує багато таких людей, які беруть хабарі і дозволяють це робити іншим. В нашому житті без цього ніяк не обійтись. Гоголь у своєму творі висміює чиновників, які роблять безлад у своїй країні та беруть хабарі.

Усна народна творчість — це найдавніший різновид словесної творчості людини. виникла вона ще багато століть тому, коли писемності не було і люди не знали, що таке літери. як же виникали такі твори? одна людина складе, скажімо, казку, перекаже її іншим, а ті ще комусь, і так твір передається від людини до людини, з однієї місцевості в іншу. з уст вуста казку, пісню, прислів’я, приказку чи загадку, люди могли змінювати її, додавати щось своє. таким чином, один і той же твір у різних областях міг мати деякі відмінності. якщо літературний твір пише якась одна людина, або декілька людей, то народна пісня чи приказка з’являється у результаті спілкування багатьох людей, і вже неможливо встановити, хто її вигадав першим. багато народу бере участь у її створенні, саме тому твори,/що з’явились і довгий час не були записані на папері, мають назву народних творів. інша назва усної народної творчості — фольклор. це слово у перекладі з ійської мови означає «народна мудрість». двісті-триста років тому з’явились такі люди, які цікавились цією творчістю та почали її записувати на папір. то були письменники, вчені або просто грамотні та освічені люди. завдяки цим людям, які витрачали свій час та докладали зусилля, ми можемо прочитати такі твори просто в книжці, нам не треба шукати тих, хто знає багато прислів’їв або казок, щоб познайомитись з народною творчістю. у повсякденному житті кожен з нас використовує фольклор, не помічаючи цього. спочатку мама співає нам колискові пісеньки потім у дитячому садочку ми вивчаємо загадки. а от у школі ми знайомимося з рештою видів народної творчості. спочатку вивчаємо казки, приказки та прислів’я, потім коломийки, пісні, думи. приказки та прислів’я несуть в собі те, що називають народною мудрістю. коли я не хочу робити є завдання, то тато каже: «не побігаєш — не пообідаєш». і я розумію, що він має на увазі не те, що той, хто не бігає, залишається без обіду, а те, що я не отримаю гарну оцінку, якщо не виконаю і вправи. приказки та прислів’я охоплюють різні теми, а саме: різні людські недоліки, сімейно-побутові стосунки, здоров’я, праця, сміливість та відвага, бідність та багатство, щастя і горе та багато інших. твори усної народної творчості завжди відрізняються тим, що легко читаються, легко запам’ятовуються, невеличкі за розміром. це цілком зрозуміло, тому що вони ніде не записувались, а запам’ятати довгий та важкий твір неможливо. зараз вважають, що фольклор з’явився набагато раніше, ніж інші твори, і я цілком згоден з цим, тому що існував він уже тоді, коли люди і не уявляли, що існують літери.

Нещодавно я прочитала родинно-побутове оповідання Марка Вовчка «Максим Гримач». Авторка зображує вільних селян у закріпаченій Україні середини дев’ятнадцятого століття. Марко Вовчок возвеличує щире, світле, взаємне почуття кохання, засуджує соціальну нерівність, що було характерним для тієї доби. Літературознавці вважають, що «Максим Гримач» — це оповідання-балада. У творі показується розлука дівчини зі своїм коханим, який загинув. Показ трагедії, переживань, ліризму, внутрішнього світу героя, наявність діалогів, казкових елементів доводять, що твір Марка Вовчка — балада.

Одним із головних героїв оповідання є Максим Гримач. Це вдівець, котрий сам виховував своїх двох доньок Катрю та Тетяну. Чоловік став багатим завдяки тому, що займався контрабандним перевезенням товарів. Він дотримується усіх звичаїв та традицій, упевнений, що дочок має видати заміж за рівних їм юнаків. Катря, старша дочка, виявилася гордою: «Мені байдуже, що вони (парубки) молоді й хороші, коли моє серце не до їх горнеться». Дівчина закохалася в кріпака Семена, таємно з ним зустрічалася. Батько ж міг дозволити дочці вийти заміж лише за вільного козака. Семен умовляв Катрю дочекатися його: «…треба ждати! Я в свого пана вже третій рік добуваю, останній. Як послужить доля, то сього року буде велика здобич. Отаман мене не скривдить: чоловік він шановний… Подякую йому за хліб, за сіль, нагледжу, де хутір красивий да й поклонюсь тоді твоєму батькові… Тільки люби мене вірно, моя дівчино!» Катря вірно чекала свого коханого. На жаль, сталося страшне лихо: перед самим звільненням юнак загинув під час бурі на Дніпрі. Катря розуміла, що жити далі без коханого не зможе, тому покінчила життя самогубством. Старий Гримач не пробачив собі того, що дочка втопилася через нього: «Загубив я твій вік молоденький!» Чоловік п’ять років не виходив з будинку. Згодом підросла менша дочка й вийшла заміж за гарного сотника. На щастя, її доля виявилася кращою.

Отже, оповідання Марка Вовчка мене вразило. Я в захваті від сильного й відданого кохання між Катрею та Семеном. Треба мати велику силу волі, щоб довго чекати волі свого юнака. Катря, на жаль, не змогла витримати такого тиску: батько її не розумів, не дозволяв виходити заміж за коханого, а сам Семен, відбувши три роки в кріпацтві, загинув. Так, Гримач зрозумів свою вину, та пізно... Я зробила висновок, що своїх дітей завжди треба підтримувати, давати поради, вислуховувати, та ніколи нічого не забороняти.

Це все що написала, якщо замало-вибачай, якщо забагато-можеш щось забрати