Аб в и т.д. ( просто) вопрос №1 ? 2 какие произведения создавал тиртей? героические песни про подвиги воинов лирические песнигероический эпосоды, которые прославляли героеввопрос №2 ? 2 какую жизненную позицию спартанца тиртей утверждает? воин рождается для войны и испытанийне утверждает жизненную позицию спартанцавоин имеет выбор в жизнивоин радуется жизнивопрос №3 ? 2 кого платон назвал десятой музой? евтерпусапфополигимниюэратовопрос №4 ? 2 выше всего в иерархии ценностей жизни тиртей ставит: детейвоинскую доблесть, которая одна только достойная мужчинылюбовь, которая наполняет жизнь смысломпоиски смысла бытиявопрос №5 ? 2 определите, какой художественный прием использован в цитатах: «дней молодых не осыпается цветение», «горе и пренебрежение за ним пойдут всюду следом», «беда и лишения тяжелые будут гнать везде беглеца»: метафоруаллегориюэпитетыинверсиювопрос №6 ? 1 основная тема стихотворений сапфо: гражданская лирикатоска по родинелюбовьвоспевание радости жизнивопрос №7 ? 1 какую богиню сапфо считает своей покровительницей? афродитудеметругеруафину

1) Героические песни про подвиги воинов

2) Воин рождается  для войны и испытаний

3) Сапфо

4) Воинскую доблесть, которая одна только достойная мужчины

5) Метафору

6) Любовь

7)Афродиту

Прост, если что-то не так)

Объяснение:

Вид лірики — громадянська.
Жанр — ліричний вірш.
Провідний мотив твору — письменниця звертається до музи за порадою, як жити, коли навколо самі пущі, кручі, темні води, шляхів нема, поплутані стежинки йдуть у безвість.
Римування: білий вірш.
Віршовий розмір: п’ятистопний ямб. Композиція твору. Твір побудовано у вигляді великого монологу, наповненого риторичними питаннями та риторичними окликами. Вірш зримо поділяється на чотири частини, яким можна дати заголовки із тексту:
1. «Стій, серце, стій! не бийся так шалено». 2. «Дивись: навколо нас великі перелоги…» 3. «Куди мені податись у просторі?»
4. «Барвисті крила широким помахом угору здійнялись…»
Образи твору. Вірш має виразно автобіографічний характер, а тому в ньому головний образ — це сама поетеса. У творі згадується муза, яка має спрямувати творчість поетеси, стук сокири в пущі, орлиний клекіт, камінь, що зривається з кручі й падає у воду зневіри, викликаючи круги тремтячі. «То be or not to be?..»
ХУДОЖНІ ЗАСОБИ:
епітети: «порожній простір», «муза винозора», «очі безсмертні», «великая порада», «великі перелоги», «поплутані стежинки», «дикі пущі», «високі кручі», «темні, тихі води», «орлиний клекіт», «круг тремтячий», «дикі нетрі», «простор безмежний», «ясна блискавиця», «золотий вінець», «барвисті крила»;
метафори: «не літай так буйно», «не бий крильми», «стежинки йдуть на безвість», «тихі води все стоять мовчазно», «з ліри скувати рало», «струнами крила прив’язати», «в диких нетрях пробивать дорогу», «вхопити з хмари ясну блискавицю», «злинути орлицею високо», «зірвати з зірки золотий вінець», «запалати світлом опівночі»;
риторичні звертання: «стій, серце, стій», «вгамуйся, думко», «ти, музо винозора, не сліпи», «скажи мені, пораднице надземна», «мовчиш ти, горда музо», «о чарівнице, стій»;
асонанс: «і дикі пущі, і високі кручі, і темні, тихі води»;
порівняння: «світло миттю згасне, як метеор», «я впаду, неначе камінь».

З давніх-давен чорних котів з зеленими очима називали відьмацькими котами. Одного разу у чаклунки Карги така кицька народила двох котенят. Один із був чорний з блакитними очима, біленькою грудкою та біленькими лапками. Звали його Гоболіно. Друга кішечка була геть відьмацька – чорна з зеленими очима. Звали її Сутіка. Сутіка пишалась тим, що вона була відьмацькою кішечкою, а Гоболіно навпаки – він мріяв бути домашнім котом. Якось Гоболіно втік від Карги та побрів у пошуках домівки. Довго він йшов і побачив метелика й почав ним гратися. Весело біг за метеликом Гоболіно, потім стрибав, і не помітив як упав у річку. Неподалік грались діти. Вони побачили як октеня упало в воду. Діти кинулись його рятувати. Але з берега вони не могли його дістати, взяли палицю й простягли її Гоболіно. Котик схопився за палицю кігтиками і так дістався до берега. Діти зраділи кошеняті, зігріли його і стали з ним гратися. Гоболіно теж зрадів. Він довго мріяв про родину і хотів стати домашнім котом. Ввечері, збираючись додому, діти вирішили взяти Гоболіно з собою. Діти запитали в батьків, чи можна його залишити. Батьки дозволили, щоб Гоболіно жив з ними. В цій сім`ї вже жили коти й собаки. Дітки зраділи, що в них тепер буде ще й чорне кошенятко, а Гоболіно зрадів ще більше, бо він тепер має родину. Йому виділили місце й посуд та одарили любов`ю. Тепер в Гоболіно є багато друзів – котенят і собачат та ще із лісу прибігають погратись зайченята.. Котик весело живе й домівку має і до себе в гості всіх він закликає!