Портретна характеристика героїв повісті "кайдашева сім'я"

Карпо був широкий в плечах, з батьківськими карими гострими очима, з блідуватим лицем. Тонкі пружки його блідого лиця з тонкими губами мали в собі щось неласкаве. Гострі темні очі були ніби сердиті. 

Лаврінове молоде довгасте лице було рум'яне. Веселі сині, як небо, очі світились привітно й ласкаво. Тонкі брови, русяві дрібні кучері на голові, тонкий ніс, рум'яні губи - все подихало молодою парубочою красою. Він був схожий з виду на матір. 

Старий Омелько був дуже богомільний, ходив до церкви щонеділі не тільки на службу, а навіть на вечерню, говів два рази на рік, горнувся до духовенства, любив молитись і постити; він понеділкував і постив дванадцять п'ятниць на рік, перед декотрими празниками. 

Кайдашиха була вже не молода, але й не стара, висока, рівна, з довгастим лицем, з сірими очима, з тонкими губами та блідим лицем. Маруся Кайдашиха замолоду довго служила в дворі, у пана. куди її взяли дівкою. Вона вміла дуже добре куховарить і ще й тепер її брали до панів та до попів за куховарку на весілля, на хрестини та на храми. Вона довго терлась коло панів і набралась од їх трохи панства. До неї прилипла якась облесливість у розмові й повага до панів. Вона любила цілувать їх в руки, кланятись, підсолоджувала свою розмову з ними. 

Мелашка : 
Лаврін стояв під вербою недалечка од дівчини й дивився на неї. Сонце грало на 
червоному намисті, на рум'яних щоках. Дівчина була невелика на зріст, але рівна, 
як струна, гнучка, як тополя, гарна, як червона калина, довгообраза, повновида, 
з тонким носиком. Щоки, червоніли, як червонобокі яблучка, губи були повні та 
червоні, як калина. На чистому лобі були ніби намальовані веселі тонкі чорні 
брови, густі-прегусті, як шовк. 

Мотря не виходила в його з думки, неначе стояла тут на току недалечке од його, під зеленою яблунею, і дивилась на його своїми темними маленькими, як терен, очима. Він неначе бачив, як пашіло її лице з рум'янцем на всю щоку, як біліли її дрібні зуби між тонкими червоними губами. Карпо задумався, сперся на заступ і не зводив очей з того місця під яблунею, де він ніби вгледів свою гарячу мрію в червоних кісниках на голові, в червоному намисті з дукачем.

ответ:Повість «Гуси-лебеді летять» надзвичайно мені сподобалась. Михайло Стельмах легко, цікаво, з сумом розповідає про власне дитинство. Воно випало на важкі була спустошена війною, розрухою та голодом. Автор не став прикрашати тогочасну дійсність. Однак дитинство все одно залишилось найчарівнішим часом у житті.

Мені дуже сподобався головний герой - Михайлик. Він був надзвичайно добрим, щирим та чудовим хлопчиком, який ніколи не був лінивим, завжди допомагав своїй мамі. Також любив читати і був досить розумним, хоча не ходив до школи.

На мою думку, драматичний твір нової української літератури Івана Котляревсьокого «Наталка Полтавка» прекрасно зображує життя і побут селян позаминулого століття. У цій соціально-побутовій драмі за до характерів героїв та їхньої мови показано атмосферу та проблеми сільського життя.

Після аналізу твору можна зрозуміти одне: кожен персонаж має нелегку долю. Наталка — дівчина, яка чекає свого коханого Петра, але змушена вийти заміж за возного Тетерваковсього, Горпина — вдова, яка в кінці життя залишилася без матеріального достатку, Микола — сирота з доброю душею, а сам Петро — юнак, змушений шукати заробітку в далеких краях.

Герої та проблеми цього твору є актуальними й в наш час. Багато чоловіків та жінок покидають своїх рідних і коханих для того, щоб заробити гроші за кордоном, а потім створити сімейний затишок на рідній землі. Кохання на відстані є дуже складним, і лише велика любов і віра в краще зможе зберегти його.

Котляревський якраз змальовує щирі та чисті почуття Наталки і Петра, які кохали один одного та вірили в те, що доля зможе звести їх знову.

У цьому творі мене вразила людяність кожного героя. Наталка проявила свою толерантність, коли говорила з возним про шлюб і стосунки. Крім того, вона послухала матір, яка вмовляла її вийти заміж за нелюба. Петро був готовий змиритися з рішенням про шлюб дівчини і Тетерваковського задля її щастя. Він показує свою шляхетність і щирі почуття, коли віддає зароблені гроші Наталці. Возний, приголомшений вчинком хлопця, відмовляється від шлюбу. Він бере за руки Наталку й Петра та просить Терпелиху благословити їх.

Соціально-побутова драма «Наталка Полтавка» вразила мене до глибини душі. Я зрозумів, що таке справжнє кохання і те, що проблеми, які Котляревський зобразив у своєму творі, є актуальними і в наш час.