Скласти речення зи словами патриот, патриотизм, ностальгия, на укр. моче

Кожен із нас має бути патріотом своєї Батьківщини.

Патріотизм починається із стрежки, якою йдеш до школи, із батьківської усмішки та колискової матері.

Коли мені довелося довгий час бути за кордоном, то я відчула ностальгію за рідним краєм.

Объяснение:

Объяснение:

Я справжній патріот своєї країни

Під час перегляду цього кінофільму, мене поглинає ностальгія

В оповіданні Володимира Винниченка «Федько-ха-ламидник» протиставляються два герої — хлопці Федько і Толя. Вони зовсім різні. Федько з бідної родини робітників, а Толя має заможних батьків. Батьки Федька залежать від Толиних, бо наймають у їхньому будинку квартиру. За характером Федько був розбишакою: «Спокій був його ворогом, з яким він боровся на кожному місці». Толя ж, навпаки, був «дитина ніжна, делікатна, смирна». Але Толі теж хотілося бавитися, як і всім іншим дітям. Федько спокушав його своїми витівками. Через це Толя повертався додому забруднений і з розбитим носом. Одного разу з цими хлопцями сталася неприємна пригода, яка призвела до загибелі Федька. Толя вирішив повторити Федькову сміливу переправу через річку під час льодоходу. Але він упав у воду, а Федько відважно його врятував. Федько, який ніколи в житті не брехав, змушений був сказати неправду. Він підтвердив свою провину в падінні Толі, щоб того не покарали. Так підлий Толя віддячив за свій порятунок. А на Федька чекали покарання, хвороба і смерть.

творчому доробку Олександра Олеся — одинадцять поетичних збірок, більше двадцяти драм, численні опоетизовані народні казки, поеми, фейлетони, переклади. Його твори, повернувшись з чужини, навчають нас любити рідну землю, берегти народні духовні надбання. 
Про сенс життя, про журбу й радість, про мінливість днів розмірковує О. Олесь у поезії «Айстри», яка була написана в 1905 році. Це твір глибоко ліричний, хвилюючий та філософський. Не випадково музику до поезії написав М. Лисенко, а за змістом та мелодійністю вірш нагадує «Журбу» Л. Глібова. У поезії «Айстри» зображено сподівання квітів на сонячні дні, на вічну весну: 
І марили айстри в розкішнім півсні Протрави шовкові, про сонячні дні.-І в мріях ввижалась їм казка ясна, Де квіти не в’януть, де вічна весна… 
Квіти тягнуться до світла, до життя, але сподівання їх марні, як марними були надії людей на покращення життя після революційних переворотів. 
І вгледіли айстри, що жити дарма,— Схилились і вмерли… І тут як на сміх Засяяло сонце над трупами їх!… 
Отже, останні рядки носять оптимістичний характер. Автор підкреслює безперервність життя. Хоч у світі якийсь час і панує смерть, темрява, безнадія, але все мине, сонце засяє над Землею. 
Отже, поезія Олександра Олеся — це історія поневірянь, мук, трагедій і водночас надій, перемог і злетів. Яскравим прикладом жмутку полярно протилежних почуттів, незбагненних пристрастей є чудова поезія «Айстри».