Художні засоби в творі "євшан-зілля" вороного

Объяснение:

епітети :слова гучні і мальовничі; пісня рідна, половецька, невпинна; вчинки войовничі; спів ніжний, колисковий любий, сильний, дужий; рідний степ, вільний, пишнобарвний квітчастий; край веселий: в землі чужій, ворожій; кохана дитина; вдача молодецька; походи молодецькі; він сидить німий, байдужий;чарівне зілля;

метафори: оповідання зворушує почування, таїться пророкування;сну не знають його очі; кров’ю з серця слово точиться; виглядають очі; ти шугаєш соколом. Вовком скачеш

порівняння: наче вітер у негоду, загула пісня, мов скажена хуртовина, мов страшні громи стогнали струни і той спів;

Риторичні питання і звертання: Україно! Мамо рідна. Чи не те ж з тобою сталось?

Чи синів твоїх багато на степах твоїх зосталось?

синоніми: зажурився, засмутився; улещає, намовляє; йде, приходить; шугаєш.

Народна пісня у житті Українців. Що ви чуєте під цими словами? Радість, біль, скорботу. Українські народні пісні співали при війні, народженні дитин, весіллі і загибелі дорослої людини. Всі ми належим до вид людина, але всі ми є різні: характером, обличям, силою, розумом тощо. Не має ідеальних людей. Кожна людина сама вибирає, що їй слухати, казати, розповідати, писати. Але ми є Українці і ми повинні знати нарлдні пісні, бо це наша гордість, патріотизм. Я вам показав свою думку, а дальше вирішуйте самі!

Марко Вовчок у своїх неперевершених «селянських оповідях» — у силу специфіки обраної манери здебільшого дотримується оцінно-загальних портретних характеристик фольклорного типу: «Парубок на все село: гарний, хоч з лиця воду пити, жвавий, веселий і роботящий» («Свекруха»); «Стоїть якась постара, замучена молодиця, печаловита, боязлива…» («Козачка») .                                                                                                                    Якщо порівняти докладні портрети у Мирного і Нечуя-Левицького (не кажучи вже про Квітку-Основ’яненка), то у Мирного навіть у перших зрілих творах вони значно економніші, стисліші, з частішим використанням розбивок (хоча б у розглянутих), з введенням динамічних і роз яснювальних моментів. Тобто Панас Мирний ще на початку активної літературної діяльності, вочевидь інтуїтивно, уловив закономірності словесного живопису, про які пише мистецтвознавець Н. Дмитрієва:

«Хоч би як були зірко побачені й влучно визначені деталі, що в сукупності складають щось зриме ціле,- саме сукупність і вислизає в міру того, як письменник описує її по частинах. Чим опис повніший, тим довший, тим далі завершення відходить від початку, тим більше втрачається відчуття цілого»