Ть будьласка дуже треба1.соціально-психологічний роман це? 2.моє ставлення до синів та невісток омельки кайдаша3.зіставте образи чіпки, грицька з роману "хіба ревуть воли, як ясла повні".4.визначити засоби комічного трагікомедії "мартин боруля"5.написати твір як мартин боруля отримав дворянство? ​

1 це один із різновидів романного жанру, в якому в складних, часто в екстремальних життєвих ситуаціях розкриваються багатогранні характери героїв з усім розмаїттям їхнього психологічного функціонування в контексті соціального середовища.

2 Карпо — грубий, черствий парубок. Його очі завжди сердиті, бліде лице — неласкаве. «Він ніколи не сміявся гаразд, як сміються люди, а його насуплене жовтувате лице не розвиднілось навіть тоді, як губи осміхались». Карпо — непривітна людина, а через нескінченні сварки стає дедалі більше й більше грубішим. Доходить до того, що в пориві злості він кидається на батька з кулаками і кричить: «Задушу, іродова душе!» Прагнення власного матеріального достатку заглушує в Карпові родинні почуття і доводить до того, що він перед очима всього села женеться з дрючком за рідною матір'ю

Щодо невісток, то й у їхніх характерах відбуваються зміни. Егоїстична, сварлива, скупа Мотря ще більше зненавиділа людей, коли стала самостійною господинею. У неї з'являються злість і жорстокість. Поряд із Мотрею автор показує Мелашку. Вона добра, спокійна, в усьому підкоряється свекрусі. Та під впливом Кайдашів вона втрачає свою душевну красу, привабливість, доброту, стає егоїстичною, як і інші члени родини.

Я вважаю, що якби не було сварок у Кайдашевій сім'ї, якби всі жили мирно, то Мелашка і Лаврін залишилися б добрими, спокійними, привабливими, а Карпо і Мотря не почерствіли б ще більше, а навчилися б поважати людей, цінувати доброту.

3

Объяснение:

У будь-які часи знаходилися сміливі люди, які щиро прагнули до об’єднання українського народу, до збереження української державності. Дуже довго це не вдавалося, та українські поети і письменники не раз торкалися цієї теми та відображували її у своїх творах. Одним з перших в українській літературі питання боротьби українського народу за свободу та незалежність торкнувся талановитий український письменник М. Куліш. Герої його творів перші перенесли боротьбу проти зовнішніх ворогів на внутрішніх і направили свої зусилля на здобуття релігійної, політичної та національної свободи і незалежності.
У романі П. Куліша «Чорна рада» ми гаємо різні погляди на незалежність та соборність України. Наприклад, у образі Сомка автор відображує власний ідеал українського гетьмана, розумної, талановитої, освіченої людини, здатної об’єднати всі українські землі сильною рукою і створити могутню державу, рівну серед інших європейських держав. Для цього, на погляд головного героя, треба було утвердити панування старшин, які б тримали голоту в покорі, та встановити в країні мир, піднести її освіту і культуру.Але, на жаль, тогочасна влада була проти і потрібні були дипломатія та хитрість, а найголовніше – вміння згуртовувати навколо себе однодумців. Слід зазначити, що Сомка зрадили саме його полковники, у яких він був упевнений. Крім того, треба було подумати про встановлення хоч якоїсь соціальної справедливості і полегшення становища трудового народу. На жаль, усього цього у славного наказного гетьмана не було, тому він і програв та поплатився своїм життям за нереальну ідею.Гине полковник Шрам, палкий прихильник об’єднання окремих частин розрізненої України, прихильник становлення міцної гетьманської влади і створення автономної республіки. Дивним чином його патріотизм поєднався з поверхневим ставленням до пересічних українців, зокрема запорожців. Про який же мир у цьому випадку може йти мова, коли пересічні українці у результаті кровопролитних воїн не можуть отримати нічого, окрім нового тиску з боку можновладців?І козацька старшина, і запорожці, і простий народ, як уже часто бувало на нашій рідній землі, виявилися занадто довірливими до фальшивих обіцянок представників влади, до обіцянок чергового претендента на булаву українського гетьмана і чин російського уряду. В епоху, яку відтворив у своєму романі «Чорна рада» П. Куліш, посилився гніт поневоленого українського народу, тиск північних сусідів, кривавий розбрат, а крім того, нехтувалися усі права, які були здобуті у визвольній боротьбі наших співвітчизників проти польської шляхти.

У будь-які часи знаходилися сміливі люди, які щиро прагнули до об’єднання українського народу, до збереження української державності. Дуже довго це не вдавалося, та українські поети і письменники не раз торкалися цієї теми та відображували її у своїх творах. Одним з перших в українській літературі питання боротьби українського народу за свободу та незалежність торкнувся талановитий український письменник М. Куліш. Герої його творів перші перенесли боротьбу проти зовнішніх ворогів на внутрішніх і направили свої зусилля на здобуття релігійної, політичної та національної свободи і незалежності.У романі П. Куліша «Чорна рада» ми гаємо різні погляди на незалежність та соборність України. Наприклад, у образі Сомка автор відображує власний ідеал українського гетьмана, розумної, талановитої, освіченої людини, здатної об’єднати всі українські землі сильною рукою і створити могутню державу, рівну серед інших європейських держав. Для цього, на погляд головного героя, треба було утвердити панування старшин, які б тримали голоту в покорі, та встановити в країні мир, піднести її освіту і культуру.Але, на жаль, тогочасна влада була проти і потрібні були дипломатія та хитрість, а найголовніше – вміння згуртовувати навколо себе однодумців. Слід зазначити, що Сомка зрадили саме його полковники, у яких він був упевнений. Крім того, треба було подумати про встановлення хоч якоїсь соціальної справедливості і полегшення становища трудового народу. На жаль, усього цього у славного наказного гетьмана не було, тому він і програв та поплатився своїм життям за нереальну ідею.Гине полковник Шрам, палкий прихильник об’єднання окремих частин розрізненої України, прихильник становлення міцної гетьманської влади і створення автономної республіки. Дивним чином його патріотизм поєднався з поверхневим ставленням до пересічних українців, зокрема запорожців. Про який же мир у цьому випадку може йти мова, коли пересічні українці у результаті кровопролитних воїн не можуть отримати нічого, окрім нового тиску з боку можновладців?І козацька старшина, і запорожці, і простий народ, як уже часто бувало на нашій рідній землі, виявилися занадто довірливими до фальшивих обіцянок представників влади, до обіцянок чергового претендента на булаву українського гетьмана і чин російського уряду. В епоху, яку відтворив у своєму романі «Чорна рада» П. Куліш, посилився гніт поневоленого українського народу, тиск північних сусідів, кривавий розбрат, а крім того, нехтувалися усі права, які були здобуті у визвольній боротьбі наших співвітчизників проти польської шляхти.