Внесок мояковського в розвиток футуризму?

ответ:

до першої світової війни футуризм в індустріально відсталій україні не мав сприятливого ґрунту. перші спроби футуристичної поезії українською мовою зробив василіск гнєдов. але вже 1914 лідер українського футуризму михайль семенко видав збірку поезій «дерзання» і «кверофутуризм»; за роки революції він видав ще 8 збірок. активний організатор, він був засновником низки українських футуристичних угруповань і журналів: «флямінґо» (1919 — 21), «аспанфут» (1921 — 24) у києві, а після переїзду до харкова журнал «нова генерація» (1928 — 30). під тиском панівної комуністичної ідеології журнал змушений був стати бойовою трибуною «пролетарського мистецтва» й від деструкції перейти до пропаганди конструктивізму й (низку статей надрукував у «новій генерації» к. малевич), а потім його зовсім заборонено. до «нової генерації» належали, крім м. семенка, поети гео шкурупій, олекса влизько, м. скуба тощо, теоретик о. полторацький. деякий час під впливом футуризму був микола бажан. близько до футуризму стояв валер'ян поліщук, що на футуристичній основі намагався створити власний напрям «динамічного спіралізму». футуристи не мали такої видатної позиції в українській літературі своєї доби, як символісти чи неокласики, проте вони активізували поезію новими темами й формами, а передусім експериментаторством. «нова генерація» пропагувала модерні західноєвропейські напрями (дадаїзм, сюрреалізм), що суперечило настановам офіційної критики, й журнал перестав існувати ще до загальної ліквідації літературних організацій 1932 року.

крім згаданих, існували ще й менші локальні гуртки футуристів: у харкові «ком-космос» (1921), в одесі «юголіф» (з участю місцевих російських футуристів), у москві «сім» («село і місто», 1925), що об'єднувало українських письменників у ррфср. органами футуризму в 1920-их роках були ще «семафор у майбутнє», «катафалк искусства» (російською мовою) і «гольфштром».

у мистецтві, крім о. архипенка, який від 1906 перебував поза україною і був ближчий до конструктивізму, ніж до футуризму, до цього останнього належали о. екстер, о. богомазов, почасти а. петрицький, брат м. семенка василь, в. єрмилов, к. малевич, є. прибильська, євген сагайдачний, о. сорохтей, графік п. ковжун, члени українського футуристичного гуртка в києві і група митців з кола «нової генерації».

объяснение:

основні конфлікти і тема п'єси і. карпенка-карого "хазяїн"

і. карпенко-карий — видатний творець української реалістичної драми. його творчість знаменувала найвище досягнення критичного реалізму в українській драматургії xix століття. створені ним п'єси відіграли важливу роль у розвитку українського театру.

у створенні повноцінної літературної комедії карпенку-карому також належить провідне місце. комедії його завжди відзначаються глибоким суспільним змістом і актуальністю.

у сатиричній комедії "хазяїн" карпенко-карий не тільки викрив потворні явища капіталістичної дійсності, а й висміяв моральне убозтво глитаїв, які в гонитві за наживою втрачають людську подобу, стають огидними і жалюгідними хижаками. у листі до сина назара автор так визначив тему цієї комедії: "хазяїн" — це зла сатира на чоловічу любов до стяжання, без жодної іншої мети. стяжання для стяжання! "

основою комедії є сміх — убивча сила, скерована на викриття негативних явищ життя. у центрі п'єси — реалістично змальовані негативні персонажі, яких драматург "бичує сатирою страшною".

дія комедії, її сюжет виникають на основі конфлікту, породженого суперечностями суспільства, у якому одиниці стають мільйонерами, а тисячі — наймитами і жебраками. у постійному непримиренному конфлікті перебуває головний "герой" комедії, мільйонер терентій пузир, з усіма, хто насмішиться стати на перешкоді здійсненню його хижацьких планів. пузиреві добре відомо, що головним джерелом його збагачення є жорстока експлуатація робітників. ненаситна жадоба до наживи штовхає експлуататора на шлях злочинних махінацій. він добре усвідомлює, що, погодившись взяти участь у прикритті банкрутства купця михайлова, порушує державні закони. пузир боїться відповідальності, та не може з собою нічого вдіяти. прагнення одержати "кругленьку суму грошей — двадцять відсотків" від валової виручки — бере гору над усіма іншими почуттями і примушує його стати на цей небезпечний шлях.

пузир планує збільшити свої багатства також за рахунок шлюбу дочки соні з сином багатія чобота. його не цікавлять почуття дочки, яка любить учителя гімназії калиновича. так у творі накреслюється ще один конфлікт — конфлікт пузиря з рідною дочкою.

під час здійснення хижацьких намірів пузиря зростає напруження й ускладнюються взаємини між багатієм та його робітниками. селяни не витримують жорстокої експлуатації і в мануйлівській економії спалахує стихійний бунт. пізніше розкривається махінація з банкрутством, і над пузирем нависає загроза арешту. дочка соня не скоряється волі батька і відмовляється одружуватися із нелюбом, багатієм чоботенком, а з самим пузирем, внаслідок його страшної скупості, стався нещасний випадок, і йому загрожує смерть.

сповнена викривального сатиричного пафосу, комедія карпенка— карого правдиво змальовує методи капіталістичної наживи. письменник-реаліст переконливо показує, що багатство пузирів виростало на визиску тисяч селян-бідняків.

показуючи в комедійному плані загострення конфліктів, що постають у житті "чумазих", володарів "темного царства", драматург підносить драматичну ідею боротьби проти усієї системи гноблення.

Українська пісня - це бездонна душа українського народу                    українська пісня - це бездонна душа українського народу          о. довженко                    українська пісня — це частина духовного життя народу і вона не залишає його ні в радості, ні в смутку, крок у крок слідує за ним від дитинства до старості. з піснею на вустах він не тільки відзначає свята, не тільки прикрашає народні обряди, а й також славить свої перемоги на ворогом:                     як вдарили з семи гармат          усереду вранці —          накидали вороженьків          повнісінькі шанці!                     кожне своє враження, кожне переживання людина виливала в пісні. релігійні почування висловлюються в лірницьких піснях; тяжка праця на своїм власнім полі — в обжинкових та косарських піснях («ой любо та мило»); ще тяжча праця на панських ланах — у кріпацьких («у неділю рано-вранці», «яром, хлопці, яром»); мандрівки за заробітком — у чумацьких та бурлацьких («їхав, їхав та чумак макара», «зібралися всі бурлаки»); туга за ріднею та батьківщиною на чужині — у рекрутських («ой не жаль мені ні на кого»); щасливе або безнадійне кохання, суперництво, життя за нелюбом, підступність злої свекрухи, краса природи — в ліричних та родинно-побутових піснях («цвіте терен, цвіте терен», «а я в батька росла», «била мене мати»).          духовне життя людини знайшло вираження у народних піснях і має форму яскравих епітетів, що повторюються (чисте поле, червона калина, зелений явір, красна дівчина, вірний кінь, бистра річка та і          про красу і силу народних пісень із захватом писало багато українських письменників. іван франко казав у «мойсеї»: «задармо в пісні твоїй ллється туга і сміх дзвінкий і жалощі кохання, надій і втіхи світляная смуга? » о. дей висловив це по-своєму: «українська народна пісенність — дорогоцінне надбання поетичного генія трудового народу, нев'януча окраса його духовної культури».          залишки давнини серед українських народних пісень найбільше зберегли пісні обрядового характеру:                     іди, іди дощику,          зварю тобі борщику          в полив'янім горщику!                     велика частина цих пісень зв'язана з порами року (колядки, щедрівки, веснянки) — «щедрий вечір, добрий вечір», «зеленеє жито». в колядках та щедрівках народ звеличує господаря та його родину, в них ці люди зображуються гарними, багатими, щедрими, здоровими, привітними, в яких «радісно на серці, повно на столі». такі пісні повинні були накликати щастя і всілякі блага на двір господаря, тому що співали їх від щирого серця, з чистими думками.          дуже цікавими з обрядових пісень є русальні та купальські пісні, які танками, ворожінням та іншими дійствами. через обрядові пісні пізнається світогляд наших пращурів із тих часів, коли люди поклонялися дохристиянським богам — перуну, дажбогу, ладі та іншим.          із пісень родинних ми дізнаємось, яке місце в житті попередніх поколінь по сідала родина та різні сімейні турботи:                     а чужа сторона          і без вітру шумить, —          чужий батько, чужа мати          і не б'ють, то болить.                    із історичних пісень — про важливі історичні події, які переживав народ:                     ой морозе, морозенку,          ой да ти славний козаче!           за тобою, морозенку,          вся вкраїна плаче!                     з українських пісень ми бачимо, як глибоко народ відчував красу життя. народні пісні криють у собі таку силу уяви та багатство щирих переживань, що стали джерелом натхнення поетів та письменників. свою найкращу повість «у неділю рано зілля копала» ольга кобилянська побудувала на відомому мотиві народної пісні «ой не ходи, грицю, та й на вечорниці». використовуючи сюжет цієї ж пісні, ліна костенко створила роман у віршах «маруся чурай». але народні пісні не тільки надихали літераторів, вони, перш за все, звеселяли сірі будні українців, були розрадою в тяжку годину, поліпшували настрій, полегшували важку працю.          наш народ має багату скарбницю пісень, казок, легенд, переказів, дум, якими можна пишатися як райськими квітами. деякі з них пройшли крізь довгі століття і ще сьогодні причаровують блиском дорогоцінних самоцвітів.