Перекажіть епізод, проілюстрований на с. 218. наскількі вдало, на вашу думку, зроблено ілюстрацію​

  іноді в житті настає момент, коли починаєш думати про сенс буття і призначення людини на землі. чи варте наше життя чогось цінного у плині хвиль великого океану віків? чи не питали ви себе, як змінився б світ без нашої взаємодії з кожного дня ми спілкуємось, робимо певні дії і тим самим змінюємо життя інших. кожна наша добра справа може змінити життя оточуючих. деяким від вашого добра нічого не станеться, тому що існує такий вид людей, що їм все але все ж таки,   від вашого доброго вчинка або навіть тільки   слова, хтось та щось усвідомить, вижене погане із душі і теж почне робити добро.

      чи думали ви над тим, що все велике складається з молого, і що деякі зовсім невідомі люди, які жили, живуть і будуть жити, просто з дня у день несуть своє добро ішим. чи не у цьому призначення просто зберігати і дарувати своє хто усвідомив своє призначення у цьому сенсі вже є людиною!  

    тому, я вважаю, що кожна людина своїм добром конструює майбутнє всієї планети. і життя не таке довге, щоб проходити повз проблеми інших байдуже. все здійснене добро обов"язково поверниться до доброчинця, з великою ймовірністю у розмірі значно більшому, ніж того очікується.

Ідейно-художній аналіз «пісня про рушник» ліричний герой з великою теплотою згадує рідну матір, її безсонні ночі над колискою сина, її намагання прилучити дитину до всього прекрасного, людяного, її сокровенне бажання бачити свою дитину щасливою, не обійденою долею. ненька дарує синові рушник, вишиваний як символ життєвої дороги, на якому оживає «і дитинство, й розлука, й материнська любов». так а. малишко поглиблює образ рушника, запозичений з народної творчості. проте головним у поезії є образ найближчої і найсвятішої для кожної людини — образ матері. її серце сповнене безмежної любові до дитини, і цю рису душі поет передає економними, але надзвичайно місткими деталями: незрадлива ласкава усмішка, бо матір уміє і прощати, і наставляти, і жаліти; засмучені очі, бо рідна ненька відриває від свого серця дитину, посилає її у широкий і бентежний світ, «в дорогу далеку», на якій будуть і радість, і смуток, і печаль. світлому, радісному, хоча й пройнятому сумом розлуки звучанню пісні відповідає й сонячний, прекрасний пейзаж. через картини природи розкриваються почуття материнської та синівської любові. росяниста доріжка, зелені луги, солов’їні гаї, тихий шелест трав, щебетання дібров — усе це прикмети прекрасного сонячного весняного ранку, бо ще до зорі рушає син у дорогу — створюють відповідний ліричний настрій, викликають у слухача спогади про його дитинство, його шляхи, його долю і, звичайно, про його матір.