Відповідь:
Думаю, що не супер-пупер, але..
Тугаре, не можу сказати тобі ні «шановний», ні «славний», ні «великий» - про що, напевне, ти мріяв не один день свого нікчемного життя. Не можу тобі цього сказати, бо це була б неправда. Не хочу бажати тобі ні здоров’я, ні доброго дня, та й вітатися з тобою вік би не воліла. Але пишу тобі цього листа, щоб сказати ті слова, які ти не дозволив сказати Митькові Вояку, навіки закривши йому вуста.
Тугаре Вовку, ти - зрадник. Ти зрадив свій народ, свою землю. Жадібність і пиха засліпила тобі очі, знищила твою душу. Навіть сльози твоєї єдиної і улюбленої дочки Мирослави не змогли розтопити ту кригу, яка скувала твоє серце в погоні за владою і багатством. Ти міг би бути славним воїном, захисником, господарем, але ти чомусь обрав інший шлях у житті.
Сподіваюся, що в останню мить ти це зрозумів і хоч якось спробував спокутувати свою провину, врятувавши Максима Беркута від смерті.
Пояснення:
Поделитесь своими знаниями, ответьте на вопрос:
(15 )! надо написать небольшой твір (желательно не из интернета) на какую-то из этих тем: 1. повість і. франка "захар беркут" і сучасна україна. 2. кобзареве слово живе. 3.мій улюблений вірш із "кобзаря" т. шевченка. 4. уроки нашої історії(за повістю і. франка "захар беркут". 5. "як умру, то " т. шевченка- твір, що єднає минуле, теперішнє, майбутнє. нужно!
Мій улюблений вірш із "Кобзаря" Т.Шевченка
Шевченко написав дуже багато віршів. Та найбільше мені сподобався вірш "Садок вишневий коло хати". Вірш був створений у важких умовах, коли поет був у казематі . Написаний попри всі заборони писати у 1847 році в Санкт-Петербурзі, коли думки автора линули далеко до рідного краю.
Цей вірш припав мені до душі тим, з якою влучністю у ньому розповідається читачу про працьовитий народ, з яким трепетом розкривається краса рідної землі:
Садок вишневий коло хати,
Хрущі над вишнями гудуть,
Плугатарі з плугами йдуть,
Співають ідучи дівчата,
«Сім’я, вечеря коло хати» ції строчкою автор закликає шанувати батьків , яких йому дуже не вистачало. Не забувати українські звичаї. Коли читаємо рядки вірша, можемо відчути ту затишну атмосферу і велику силу родини, коли всі збираються разом за столом.
Від вірша віє спокоєм і впевненістю .Ми уявляємо собі той вечір, чарівний спів солов’я, задушевні українські пісні дівчат, що линуть у вечірній тиші. Вірш коротенький, але в ньому дуже точно переданий колорит саме українського села.
Ось чому мені подобається вірш Т.Шевченка «Садок вишневий коло хати».