Легенда про чумакування малого тараса

тарас шевченко, з'явився на світ 25 лютого 1814 року (9 березня за новим календарем). він був третьою дитиною в сім’ї кріпаків, що проживали в селі моринці, київської губернії. в сімейних переказах, які малий тарас надовго запам’ятав, розповідали також про дідусів та прадідів, котрі служили запорожцями, й воювали у визвольних війнах xvii–xviii століть.

батько григорій, та мати катерина працювали на панщині, тож доглядала малого поєта сестра катерина. розповідали, що юна катерина часто лишала тараса самого. посадить бува малого в якусь ямку, та й побіжить до подруг. аж як із поля повертається череда – підбіжить назад, а малеча плаче й руки до неї тягне.

в 1816 році шевченкова сім’я переїхала до села керелівка, малої батьківщини тарасового батька. більшість дитинства тараса пройшла в цьому селі, там народилися й його сестри ярина та марійка.

розповідали, що малий тарас якось зник, а потім приїхав разом з чумаками. і того ж вечора розказував брату що бачив стовпи, які тримають небо там де сонце сходить.

тарас шевченко любив ходити до діда, котрий часто розповідав про ів, про залізняка чи гонту. ті часи, коли горіли селянська родина. картина шевченка.панські хати, потім виражалися в снах тараса, та його творах.

у 8 років тарас тевченко подався вчитися грамоти в тамтешнього дяка. в той же час вперше ознайомився з творчістю українського філософа – григорія сковороди. приблизно тоді ж було створено картину «коні. солдати»

в 1823 мати тараса – катерина шевченко померла, й йому прийшлося покинути школу, щоб доглядати за меншими. коли ж батько знову одружився (того ж року), в хаті почалися часті сварки. мачуха-вдовиця погано ставилася до чужих дітей, бо ж свої мала.

згодом, від другого шлюбу батька народилася ще одна сестра – марія. а невдовзі (всього рік потому) григорій шевченко заслаб та помер. мачуха переїхала назад до моринців.

тарас повернувся до школи, куди прислали нового дяка - богорського. той був дуже вчений, але лютий п’яниця. ставився до тараса він вкрай погано, хлопчина більше працював на дяка ніж вчився, але все одно був часто битий. не витримавши знущань малий шевченко втік від богорського, й подався на пошуки вчителя маляра. по декілька днів він у вчителів з навколишніх сіл, до яких наймався в наймити. в той же час, тарас познайомився з першим коханням - оксаною, дівчиною яка була йому подругою, і яку він часто з теплотою згадував, в тому числі й в своїх творах.

при́тча — це повчальна розповідь з історії чи навколишнього життя, мета якої викласти духовні чи моральні істини. на відміну від багатозначності тлумачення байки, у притчі зосереджена певна дидактична ідея. сюжет притчі будується в образній формі, на життєвих ситуаціях, на повсякденних
спостереженнях суспільного життя.

анафора — єдинопочаток; одна зі стилістичних фігур; вживаний на початку віршових рядків звуковий, лексичний повтор чи повторення протягом цілого твору або його частини синтаксичних, строфічних структур.

гіпербола— вид тропа. стилістична фігура явного і
навмисного перебільшення для посилення виразності та підкреслення сказаної думки. наприклад: «я казав це тисячу разів» або « як дуб».

епітет— це слово чи словосполучення, завдяки особливій ​​функції в тексті, є слову набути нового значення або смислового відтінку, підкреслює характерну рису,
визначальну якість певного предмету або явища, збагачує мову новим емоційним сенсом.

міфи — це античні, біблійні й інші перекази, сказання про створення світу і людини, розповіді про діяння древніх, про грецьких і римських богів і героїв.

Головний герой казки дід спочатку робив погані вчинки: зрубав дерево, зруйнував хатку Хухи-Моховинки, кинув сокирою, щоб убити Хуху, та тільки поранив їй ніжку. Але після того як Хухи врятували йому життя, дід змінив свою думку про цих істот і віднині розповідав людям про них тільки гарне. Фантастичні істоти в казці — Хухи лісові, пе-черниці, очеретянки, бур’янки, степовички, байрачні, левадні та Хо, зокрема Хо-Суковик, Лісовик Добро і зло в казці «Хуха-моховинка»  Носії добра в казці — Хухи та Хо. Носій зла — дід, який спочатку зруйнував житло Моховинки, а потім зробив її кривою на все життя. Та Василь Королів-Старий розриває коло зла. Коли дідові потрібна була до Хуха-Моховинка забула свої образи і врятувала його та ще й покликала інших лісових істот. У казці «Хуха-Моховинка» Королева-Старого добро несуть фантастичні істоти, а зло — людина. Опис зовнішності Хухи-Моховинки Хуха-моховинка це дуже маленька й легенька лісова істота.Вона м’яка на дотик,вкрита довгою зеленою вовною,має голі мордочку і лапки.Хуха маленька як кошенятко.Вона вірна й товариська,якщо у якоїсь тваринки лихо — завжди до Ще вона дуже працьовита. «Як і всі інші Хухи, Моховинка так само мала мінливу вовничку, яка враз сама собою робилася того кольору, що й ті речі, біля яких бувають Хухи. Моховинка найчастіше була зеленою, бо рідко відбігала від своєї зеленої хатки. Але ж коли вона бігала по соснових старих глянцях, що лежали на землі, то ставала такою ж рудувато-червоною, як вони. Біля потоку була вона блакитною, як вода, на піску — жовтою, як пісок, між кущами шипшини — рожевою, на вересі — фіалковою, на снігу ставала білою». «Була вона й сама пухка, як мох. Мала довгу вовничку, що, мов шовком, вкривало все її тільце. Сама тільки мордочка була голенька й нагадувала садову жовто-фіалкову квіточку — «братики». Та були ще в неї голенькі зісподу, рожеві лапки». «Хухи не можуть говорити, доки бувають невидимі. Вони тільки пищать, як мишки, або муркочуть, як котики. Сили вони також не мають, бо легенькі, як пушинка, а м’якенькі, як вата». Чого вчить казка»Хуха-моховинка»? Казка вчить нас любити і берегти природу, тварин, людей. Засуджує тих людей, що незаконно рубають дерева, неуважно ставляться до тварин. Слід пам’ятати слова з Біблії про те, що на зло потрібно відповідати добром. І тоді добро повернеться.