Міні твір на тему якою я уявляю химеру лісового озера. митько завр з юрківки

"на другий день було відомо, що чортяка мене не вхопить, бо я вночі ні разу не бухикнув.тому дід зауважив,що я одчайдух і весь удався у нього, а мати сказала,що в оглашенного." " хоч я й дуже люблю ліс, але побоююсь його душі." "а ще я люблю, як з лісу несподівано вигулькне хатина, заскриплять ворітця, побіжать стежки до саду і до пасічиська. і люблю , коли березовий сік накрапає із жолобка."   " і люблю, коли гриби, обнявншись, мов брати, збирають на свої шапки росу." " я не дуже кривлюсь, коли треба щось зробити, охоче дідусеві,пасу нашу вредюгу коняку,рубаю дрова,залюбки гострю сапи,люблю з мамою щось садити, або розтеляти по весняній воді і зіллю полотно, без охоти , але все-таки потроху цюкаю сапкою на городі і не вважаю себе ледащом." "я ніколи не був скиглієм,терпляче зносив і батіг, і хлудину, і "

Історичну поему «іван вишенський» і. франко написав під впливом подій xvi—xvii століть, коли відбувалася полемічна бо­ротьба. на відміну від інших його поем, ця дозволяє читачеві глибо­ко зазирнути у душу людську, пізнати психологію людини. герой поеми іван вишенський потрапляє у життєві обставини вибору: чи залишатися серед людей, чи, поки не пізно врятувати себе, податись у — і обирає-останнє.спокій, перебування на самоті приносять іванові духовне уми­ротворення. залившись сам на сам із молитвою, іван, здається, від­найшов себе у цьому житті, знайшов порятунок. але випробування чекали на нього, вони були попереду.надходить лист від земляків, які просять його повернутися, у боротьбі, бути їхнім «стерником» — поводирем.будь ти нам духовним батьком,будь нам прикладом високим,будь молитвою душ наших,нашим гаслом бойовим.раптова звістка з іншого, земного життя, на мить охопила не­спокоєм душу аскета. задумався на хвилину — і полинув у молитву, відрікаючись від грішних думок. здається, що аскет переміг у собі живу людину.ні, не зраджу свого бога,не зламаю заповіту і ярмо хреста отсього до могили донесу.не реагує на голос посланців іван. але спокуса повернутися до людей не дає спокою ченцеві — він перечитує листа. йому ввижа­ється на морі барка з людьми, потерпаючими від нещастя; тими, хто надіслав йому листа з проханням про . він вагає морального вибору знову постала перед іваном: за­лишитися аскетом, ідучи за покликом духовним, чи поступитися ним і, керуючись серцем, повернутися, щоб служити громадським обов’язкам; повернутися, аби своєму народові, батьків­щині? сумніви охопили івана, сталося чудо — прийшло просвітлін­ня. стрепенулося серце в старця, розбуджене тривогою за народ, за україну. іван, перехрестившись, пішов прямо у море, залишивши після себе тільки білий хрест, «мов скелет всіх мрій, ілюзі» він пішов за покликом серця на тим, у кого виникала потре­ба у цьому. як бачимо, і. франко на прикладі аскета — івана вишенсько- го — довів, що людина не може служити культу, коли батьківщи­на і народ вимагають громадянських зусиль. показавши нам ево­люцію внутрішньої психічної боротьби, поет наголошує на ідеї ак­тивної діяльності, на заповіді, де мовиться про любов до ближнього; не заперечуючи релігійних постулатів, закликає до самопожертви.