Проблема життєвого вибору в творі “захар беркут”

ответ:

життєвий вибір людини — це здатність вибирати собі долю між різними обставинами і пропозиціями, які дає нам життя. у однакових ситуаціях різні люди чинять по-різному. одному здається, що правильніше вчинити так, інша людина вважає інакше. всі ми люди, але маємо різні думки. чому це так? спробуємо розібратися в цьому складному питанні, використавши історичну повість івана франка "захар беркут".

цей твір має чотирьох головних героїв: захар беркут — голова громади на тухольщині, максим беркут — його син, тугар вовк — боярин, мирослава — його донька. всі ці люди в повісті змушені робити свій власний вибір. детально зупинимося на кожному і спробуємо з'ясувати, що примушує людей чинити так, а не інакше.

захар беркут — літня людина, формальний лідер громади не лише у своєму селі, а й користується авторитетом на всій тухольщині. він є найстарішим членом громади, вихований як незалежна від князя і його особа. всі його справи — лише на користь громади. вже з дитинства засвоїв ідею чесності і справедливості. обрав цілковите служіння людям свого села і вже не здатен зробити іншого вибору. а така можливість була: двічі монголо-татари пропонували йому обміняти життя свого сина на порятунок селища. але захар приймав рішення з позиції не власної користі, а з позиції вірності обов'язкам. якщо він пообіцяв в обороні тухольшини, то він буде тримати своє слово, незважаючи на залежність життя сина від батькового рішення. тобто життєвий вибір цієї людини цілком залежить від традицій і правил поведінки того суспільства, де його виховано.

Істину про те, що краса врятує світ важко заперечити. Проте слід не забувати про те, що розуміння краси у кожного різне і залежить воно від того, у чому саме людина вбачає силу краси. А її сила може бути у всьому – у шедеврах мистецтва, материнській любові, мальовничих краєвидах рідної батьківщини, любові до ближнього, обличчі немовляти чи дівчини з глянцевого журналу, моральному вчинку або ж у благородній справі.

Та напевно ніхто не заперечить того, що в першу чергу нас приваблює зовнішня краса. А потім ми уже намагаємось заглянути «всередину» . Яка ж з них важливіша? Зовнішня краса чи внутрішня? Думаю, що внутрішня. Чому? А все доволі просто. Пам’ятаєте, ще Екзюпері сказав, що «найголовніше те, чого очима не побачиш» . І це дійсно так. Спробую довести. Уявіть собі красиву людину, з якої витягнули душу. Що ми побачимо замість неї? Порожнечу. Порожнечу, яку має заповнювати те, що керує нами та нашою сутністю, нашими вчинками та вибором у житті. Саме вона, внутрішня краса, приховує милосердя, чуйність, здатність любити, прощати та йти по життю.. . Саме у ній «ховається» те, за що ми любимо і поважаємо людину. Тільки шкода, що зараз мало таких людей – людей з великої літери та вмінням цінувати внутрішню красу інших. Але вони є, і це вселяє оптимізм. А той, хто не оцінить цю красу, не оцінить уже нічого в людині, навіть привабливу зовнішність.. .

Коли ми чуємо ім’я англійського письменника Редьярда Кіплінга, одразу згадуємо про Мауглі, кішку, яка «гуляла, як сама собі знала», або маленьке слоненя, якого жорстокий крокодил ухопив за хобот. Однак Р. Кіплінг — не тільки дитячий письменник. Він є автором цікавих повістей, романів, новел, а також прекрасних поезій, які порушують важливі філософські проблеми. Його творчість сповнена глибокої тривоги за світ, розвиток земної цивілізації. Переживши разом із своїм поколінням війни й катастрофи, смерть і страждання, письменник шукав шляхи, які зможуть зробити життя людей мирним і осмисленим.Джозеф Редьярд Кіплінг народився 30 грудня 1865 р. в м. Бомбеї (Індія). Його батько, Джон Локвуд Кіплінг, через фінансову скруту залишив Англію й посів місце викладача художньої школи в м. Бомбеї. Мати письменника, Еліс Макдональд, відома як авторка поезій. Редьярд Кіплінг полюбив Індію та її смаглявих мешканців ще з дитинства. Батьки були дуже зайнятими, і його виховували слуги-тубільці, які розповіли маленькому Редьярдові чимало індійських казок, легенд і дивовижних історій. Перші слова хлопчик вимовив мовою хіндустані. Він став англоіндійцем, засвоївши дві такі різні, але цікаві й неповторні культури — західну й східну.