Написати лист від імені павла судака (із твору "за сестрою") в ххі столітті

Цитатна характеристика Галі і Мотрі з твору "Хіба ревуть воли...":

Мотря:

Зовнішність та стан: "...шле старостів до Мотрі Жуківни — бідної, некрасивої дівчини, уже таки й літньої, що жила в сусідах, удвох з старою матір'ю."

Хазяйновитість: "Чепурить її, прибира. Діждали весни, — город одкопала, скопала, засадила; хату вимазала, оббілила; призьбу жовтою глиною підвела; коло хати віником обмела. Чисто кругом — любо глянути, і огородина зеленіє..."

Щастя: "Не судилося Мотрі щастя. Не знала вона його змалку; не бачила дівкою, жінкою "

Нещаслива доля: " Як підстрелена горлиця тіпається б’ється, тихо туркоче й стогне, так мати затіпалась на печі в куточку "

Галя:

Галя у дівоцтві: "Така ж весела, хороша, — хоч би на крихту змінилася; така ж смілива, жартівлива... "

Щастя: "І яке воно тобі те щастя здасться, коли до всього я сама своїх рук не доложу, не поклопочуся біля всячини? "

Переживання за Чіпку і його б життя: "Галя мовчала. Глянув на неї Чіпка та й здивувався: пожовкла, з лиця спала, зморщилась..."

Чіпка про Галю: " Що не кажи, а Галя дівчина гарна!"

-Привіт подруго
-Привіт,рада тебе чути!
-Я теж,дуже сумувала за нашими обговореннями,яка тема нашої розмови на сьогодні?
-Мені хотілося б поділитися з тобою враженнями щодо такої пори року як осінь
-Дуже доречно,адже зараз саме осінь.Тобі подобається ця пора року?
-Я дуже люблю осінь,це моя найулюбленіша пора,яка ж вона все таки чудова,хоча саме осінню нашу душу огортає якийсь сум.Ці сірі дощі,хочеться седіти під пледом і пити гарячий чай із медом.А якими чудовими вона робить ліси,дерева жовті,листочки осипаються і золотистою ковдрою вкривають нашу землю.Пташки відлітають у теплі краї,покидають нас,як же тяжко їм буде у дорозі..На вулиці з кожним днем стає все холодніше і холодніше..Але кращох пори за осінь на мою думку немає..
-Я з тобою згодна,ти мене переконала,адже до цієї пори мені подобалась найбільше пора року весна,а зараз я зрозуміла що осінь-це та пора коли виходиш на вулицю а холодний вітерець розвиває наше волосся,моросить дрібний дощик,а дерева зовсім голі,одинокі стоять і перешептуються між собою розкидаючи свої різнокольорові листочки..Як же це заспокоює нас,надає гармонію нашій душі,ніби ми розмовляємо з тими деревами і розуміємо одне одного...
-Так немає нічого кращого за чудеса нашої золотої і водночас сумної Осені.
-Допобачення,було приємно з тобою спілкуватися!
-До зустрічі!