Нужно написать твір на тему: чого нас навчає поема лесі українки "давня казка" своими словами(не с интернета! )

Сашко :

Сашко — сильна особистість, яка вміє активно відстоювати свої життєві принципи. Хлопчик рішуче й наполегливо шукає шляхів визволити свого друга Сіроманця з кузні, куди того, зв’язаного, кинули, щоб наступного дня відвезти до зоопарку, в неволю. І йому, малому, вдалося це зробити.

Сашко — дуже хороша людина, він наполегливий, гуманний, рішучий.

Чепiжний :

У повісті «Сіроманець» Миколи Вінграновського дядько Чепіжний виступає негативним персонажем.

. Брехливий, всі збитки спирав на вовка. Не один раз вночі крав «у полі солому на мотоциклі». Повбивав вовчиху і вовченят, «премій за вовків получив стільки, що аж чорного мотоцикла купив”, ями копає по лісосмугах на звірів. Любить говорити неправду, навіть сторожиха баба Маня дала зауваження перед кореспондентами: «І тобі не стидно отаке городити». Користолюбний, «премій за вовків получив стільки, що аж чорного мотоцикла купив», шукає від всього зиск, не вміє пробачати : «А збитки за козу? Я своє дарувати «за так» не звик!». А ще він злий і затаїв зло на вовка, постійно переслідує його, хоч Сіроманець вже старий і незрячий та не причиняє зла людям.

Мені не подобається дядько Чепіжний, бо він поганий, злий та жорстокий, не любить тварин, говорить неправду.

Сiроманець :

Сіроманець — досвідчений і мудрий. Він довгий час був ватажком зграї, виховав багатьох вправних, сильних і сміливих вовків. До його порад завжди прислухалися молоді вовки, на його думку зважали, «він снився молодим вовчицям». А ще його проклинали конюхи та пастухи, коли він завдавав шкоди череді чи отарі.

Валерій Шевчук згадував про історію написання твору: "Книгу" Дім на горі "я писав як би з кінця, тобто з другої, фольклорно-фантастичної частини" Голос трави ". Писала я її поволі: спочатку один розповідь, який я відкладав убік - хай належиться, тоді друге і так далі. Мав щастя, що мене тоді аж десять років не друкували, тому міг собі дозволити таку розкіш - не поспішати. А коли згодом переглянув всі ті розповіді, побачив, що вони утворюють певну цілісність.

Валерій Шевчук назвав свій твір Баладою, так як в ньому присутні фольклорні мотиви і фольклорна образність. Перш за все, фольклорно-фантастичне наповнення твору підтверджують тринадцять новел-притч Івана, який записує їх, щоб передати у спадок наступним поколінням свій життєвий досвід. У цих новелах поряд з людьми живуть повним життям сили природи. Грім, блискавка, веселка, мороз, вогонь, вода, повітря, часи  року, птиці та звірі стають образами, подібними до людей.

Сірої птахом нізвідки спустився до Галі Анатоль, зачарував дівчину поглядом своїх очей, білозубою посмішкою, міцними обіймами і дівчина піддалася обманців. Коли син виріс, Галя зустріла Володимира, який напився води з її рук і назавжди віддав їй своє серце. Настане час, і сірий птах-спокусник буде спокушати її дочку Оксану ...

Друга частина твору - це збірник окремих новел-притч, де діють демонічні сили: будинкові, відьми, чорти, перелесники, злі духи. Це потойбічне впливає на людину, змушує її діяти, боротися. Саме це робить весь сюжет напруженим і динамічним.