Твір на тему давня казка лесі україни​

Поема "Давня казка" як поетичний маніфест Лесі Українки

З давніх часів література і, зокрема, поезія відігравала важливу роль в житті людей. Змалку дитина чує колискові, народні пісні, вірші, які протягом віків створювали справжні майстри слова. Ми можемо не помічати цього, але поезія супроводжує весь наш життєвий шлях. Саме тому всіх поетів так хвилює тема призначення поета і поезії.

Леся Українка, українська поетеса, відома далеко за межами нашої Батьківщини, в 1893 році написала поему "Давня казка". Хоча цей твір написаний досить просто для сприйняття, проблеми, яких торкається авторка, простими не назвеш. У центрі поеми Леся Українка зобразила поета, який у своїх піснях висловлює найзаповітніші мрії народу про волю та щастя. Прості люди любили й поважали поета:

І не був поет самотнім, —

До його малої хати

Раз у раз ходила молодь

Пісні-слова вислухати.

З такої поваги та любові народу до співця можна зробити висновки, що той був дуже талановитий. А одного разу поет навіть написав серенаду на замовлення лицаря Бертольдо, за до якої багач завоював серце своєї коханої. Але не тільки для Бертольдо вірші поета відігравали велику роль. У них розповідалося про народне життя, тому весь народ запам'ятовував та повторював ці вірші.

Відповідь:

погані (на мій погляд) вчинки: частина перша трилогії: підкоп під свинарник (хоч і з благородною ме-тою будівництва метро); випустили під час лекції у клубі пугутькало, повісили на телевізійну антену старі дідові підштанники; влаштували "тореадорський виступ" з коровою; зірвали урок (наприклад, коли приче-пили дзвоник на шию цуценяті), під час екскурсії до Києва втекли, щоб слідкувати за Бурмилом і Кни-шем;  ледве не попили термос з глобулусом; проігнорували підготовку до екзамену; влаштували розгардіяш на баштані, частина друга трилогії: не підготувалися до спектаклю; частина третя трилогії: Ява поцупив фотоапарат Бардадима, Ява оббризкав багнюкою з калюжі Гребенючку у новенькому платтячку,

гарні вчинки: частина перша трилогії: врятували цуценя з закинутої криниці, допомагали юннатам укріплювати греблю і розчищати озерце; завжди підтримували один одного ( на баштані; Павлуша без друга відмовився їхати у табір, разом готувалися до переекзаменовки Яви);  не дали Книшу зруйнувати греблю на озерці з глобулусом; частина друга трилогії: подали ідею створити театр у селі; заступилися з Вальку і нам"яли вуха Будці (Толіку); до Будці вибратися з дренажного колодязя; з величезними пригодами, але таки повернули годинник власнику; частина третя трилогії: Павлуша заступається за Ганьку Гребенючку, Ява під час повені догадався покликати на до військових з їхньою технікою, Павлуша рятує Яву з пастки у затопленій хаті, хлопці повертають бабі, врятовані Явою, листи з фронту її чоловіка; хлопці "рятують" вчительку від закоханого у неї лейтенанта Пайчадзе.

Пояснення:

Відповідь:

Писала для іншої теми, але може щось з цього пригодиться

Світ козацьких пісень

Козацькі пісні - народні, історичні пісні та думи в котрих оспівується Козацька доба. Ці пісні не входили до репертуару придворних музик, їх співали здебільшого кобзарі та лірники. Саме вони в цих піснях розповідали звичайним людям про певні реальні факти і явища (боротьба з турецько-татарськими нападниками, перемоги і поразки козацького війська, чужинська неволя, рабство тощо). Але в першу чергу козацькі пісні оспівують ліричний образ козака, відтворюють його внутрішній духовний світ, думки і почуття, зроджені різними обставинами неспокійного козацького життя, передають романтику козацької волі.

Тематика козацьких пісень дуже широка: козацький побут і викликані ним почуття та думки,  життя в походах без відпочинку, коли нема де прихилити голови, і домом стає зелена діброва чи темний байрак. Але найпоширеніша тема - прощання козака з рідними та його від´їзд з дому. Ці співанки завжди пройняті мотивом туги, при  цьому патріотичні почуття відступають на другий план, основне місце займає смуток прощання з сім´єю, коханою дівчиною чи молодою дружиною. Тому в ліричних козацьких піснях козак часто сумує - «світом нудить», плаче. Туга посилюється мотивом самотності: єдиним другом козака є вір-ний кінь, що розуміє його настрій, хвилювання, охороняє в час небезпеки, попереджує про неї, а якщо господар загинув, сповіщає про це його рідних. Тема смерті козака є також дуже поширена. Причому в цих піснях, як правило, не змальовуються ні битви, ні поєдинки, не говориться про обставини смерті коза-ка, не пояснюються причини, чому він сам залишився лежати на полі бою. Картина загибелі козака постає доволі традиційною: вбитий він лежить під калиною чи тополею, очі накриті червоною китайкою (символ козацької слави, у дохристиянські часи червоний — колір смерті), над ним нахилився вірний кінь, над ним кружляє чорний ворон (теж символи смерті, представники потойбічного світу). У деяких співанках смертельно поранений козак розмовляє зі своїм єдиним другом-конем, який копитами в землі копає для нього могилу, просить його передати останню звістку рідним. Однак, незважаючи на мотиви страждань, нелегкої долі, смерті козака, цим співанкам властива і тема волі, воїнської звитяги, в них возвеличується патріотичний дух, безстрашність, самовідданість всенародній справі національного визволення, оспівується козацька слава. Символом козацької  звитяги, нездоланності духу стає і насипана висока могила — пам´ятник воїнської доблесті.  

Давність походження козацьких співанок виявляється і в їхній образності. Крім головного ліричного героя — козака, в них фігурують образи коня (який може говорити людською мовою, плаче над убитим козаком, просить прокинутись), сивої зозулі (розповідає козакові, що діється вдома, від нього несе звістку рідним), ворона, сокола; персоніфіковані образи сил природи, дерев (або всієї діброви, лісу, гаю) тощо. Для них властива й своєрідна метафорика. Так, наприклад, битва асоціюється з бенкетом , важка виснажлива битва змальовується як спорудження мостів чи греблі, поле бою — у вигляді зораної ріллі, засіяної кулями, смерть козака — вінчання з могилою. Давність походження такої художньообразної структури підтверджується її спорідненістю з давніми писемними пам´ятками - літописами, «Словом о полку Ігоревім». Тому козацькі співанки, що збереглися до нашого часу, є особливо цінними творами соціальної лірики. Вони стали основою подібних за тематикою і поетикою солдатських, рекрутських, вояцьких, жовнірських співанок.

Козацькі пісні і донині живуть у пам᾽яті українського народу. Вони також відомі далеко за межами України. Дуже влучно про творців і виконавців козацьких пісень висловився італійський письменник Д.Чамполі: шабля – їхній хрест, перемога – їхній Бог, а пісня – їхня молитва.

Пояснення: