Ав небі хмара лебедями , який художній засіб

.да-да...именно так называлось сочинение-размышлениекоторое мне пришлось сегодня писать с мальчишкой Виталькой...это было дз по укр.литВиталька в 7клно абсолютно не смыслит ничего в сочинениях..по-этому дз делаю с ним я
ИтакЛина Костенко и КРЫЛАта ЧАйка на крыжини...

вспоминаю лето и я на даче...читающая прозу ЛИны КОстенко ЗАписки самосшедшего...

и такое недоумение в конце

А й правда, крилатим ґрунту не треба.

Землі немає, то буде небо.

 

Немає поля, то буде воля.

Немає пари, то будуть хмари.

 

В цьому, напевно, правда пташина...

А як же людина? А що ж людина?

 

Живе на землі. Сама не літає.

А крила має. А крила має!

 

Вони, ті крила, не з пуху-пір"я,

А з правди, чесноти і довір"я.

 

У кого - з вірності у коханні.

У кого - з вічного поривання.

 

У кого - з щирості до роботи.

У кого - з щедрості на турботи.

 

У кого - з пісні, або з надії,

Або з поезії, або з мрії.

 

Людина нібито не літає...

А крила має. А крила має!

Но стихи у нее красивые есть...

Так вот я о крылахВИталик хлопает ресницамидите вобще не догоняеталегория это чего??

И почему у 7го класса требуют понимать что на одних крылах долго не протянешь

Нужен ГРунт и очень стабильныйа раньше нас учили другому

Вот и философствовала я за ВИталикачто если в жизни и грунт и крыла то она даже по содержанию очень даже и ничего

 У далекому селі живе бабуся. Повиростали діти, розлетілися світами. А вона одна, живе спогадами. І яка ж радість, коли приїжджає (якимось, мабуть, попутним транспортом) онука! Нащебече бабусі про свої студентські новини, про те, як зайняті на роботі тато й мама, поїсть бабусиних пиріжків, поп'є свіжого молочка від сусідської корови та й помахає ручкою: треба їхати, хоч на бензовозі, бо коли ще щось буде... Поспіхом забула черевички які перевзувалася. Бабусі - дорога згадка. Торкнулася старенька черевичків, що ще ніби зберігали тепло милих ніжок, і заснула щасливо.