Характеристика марини, та ілька юги із твору "патетична соната" ​

Ілька

Романтик Ілька Юги давно закоханий у сусідку Марину, ні про що, крім коханої, думати не може. Ревнивий мрійник. Готовий на все заради кохання.

Марина

Войовнича "принцеса", що чекає на свого принца, але не сприймає Ілька за такого. Радикальна дівчина, якщо сказала- зробить. Патріотка, яка хоче змін у своїй країні. Віддана Батьківщині. Присягається відбудувати Україну свідомо.

Объяснение:

Объяснение:

Зворушливий образ Наталки – головної героїні твору Івана Котляревського «Наталка Полтавка» – вже понад сто років хвилює серця людей декількох поколінь. Чому образ Наталки такий близький кожному? Бо є втіленням найкращих рис української жінки, в якому гармонійно поєдналися зовнішня краса і краса внутрішня: добре серце і багатий духовний світ. Наталка стала своєрідним ідеалом національного характеру, бо саме у цьому образі майстерно розкрита суть української душі.

Вона проста дівчина. Важке життя і убогість змусили її разом із матір’ю переїхати до села із Полтави. Проте вже за короткий час усі на селі знають Наталку як добру, роботящу і чесну дівчину. Слова виборного про те, що «золото – не дівка! …красива, розумна, моторна і до всякого діла дотепна – яке в неї добре серце, як вона поважає матір свою, шанує всіх старших за себе, яка трудяща, яка рукодільниця; себе і матір свою на світі держить», є тому підтвердженням. Змальовані риси, які властиві українським жінкам у ставленні до праці, до народних традицій, сімейних цінностей.

Якою є Наталка, ми довідуємося не тільки із відгуків про неї односельців, бачимо з її вчинків, а також – з її слів. Так, про себе вона співає:

Небагата я і проста, но чесного роду,

Не стижуся прясти, шити і носити воду.

Любов до пісні і чарівний голос – це особливість української жінки. Наталка постійно перебуває у полоні пісні, кожна з яких розкриває її настрій та внутрішній світ. ЇЇ роздуми про життя, враження і душевні переживання виливаються у цих ліричних та мелодійних піснях: «Ой я дівчина Полтавка», «Видно шляхи полтавськії…», «Віють вітри…», «Ой мати, мати! Серце не вважає», «Чого вода каламутна» та багато інших. Їх співають і донині.

Наталка скромна і щира. Знає, що красива, проте зовсім не хизується цим, а навпаки про себе говорить, що «проста, некрасива, з щирим серцем, не спесива». Показово, що, за словами возного, «всі матері приміром ставлять її своїм дочкам».

Говорять, що мова – душа народу. Мова дівчини бере свої витоки із самобутніх народних джерел, а тому збагачена влучними народними прислів’ями та приказками. Наталка розумна і дотепна. Про своє життя говорить, що «живемо і маємося, як горох при дорозі: хто не схоче, той не вскубне!..», а про свою бідність, що «хто живе чесно і гордується трудами своїми, тому й кусок черствого хліба смачніший од м’якої булки, неправдою нажитої», про нерівні шлюби, що «знайся кінь з конем, а віл з волом», підкреслюючи, що все її багатство – це добре ім’я. Дівчина має почуття власної гідності і прекрасно розуміє, що « у пана така жінка буде гірше наймички… Буде кріпачкою».

Родина для Наталки найвища цінність і святість. На її переконання, люди одружуються, щоб «завести хазяйство і сімейство; жити люб’язно і дружно; бути вірними до смерті і помагати одно другому».

Бачимо, що Наталка є люблячою дочкою. Вона піклується про матір, поважає і шанобливо ставиться до неї. Ніжно любить свою матір і готова слухатись навіть тоді, коли Терпилиха намагається примусити її вийти заміж за возного, багатого пана: «Мамо! Все для тебе стерплю…». Вона готова на самопожертву заради спокою матері. «Добра дитина», – каже про неї Терпилиха.

Важливим є те, що Наталка здатна на сміливі і рішучі дії. Так, коли, нарешті, повернувся Петро, їй, за її власними словами, краще буде у Ворсклу кинутися, ніж стати жінкою нелюба. Ми чуємо й від Миколи, побратима Петра, захоплення Наталкою: «От дівка, що і на краю пропасті не тільки не здригнулась, а і другого піддержує». Впевненість і переконливість Наталки у своїй правоті змушують возного, врешті-решт, відмовитися від неї. Справжнє кохання перемагає.

Таким чином, в образі Наталки втілені найкращі риси української жінки: працьовитість, щирість, скромність, доброта, чесність, вірність, любов до рідних, а також рішучість і наполегливість у боротьбі за власне щастя. Тому цей образ і донині близький кожному.

Перед нами — простая украинская девушка-труженица, которая жила в начале XIX столетия. Но мне кажется, что автор воплотил в ее образе саму Украину с ее искренней духовной красотой, порядочностью, трудолюбием и несокрушимостью. Может, те испытания, которые повлияли на судьбу девушки, сегодня кому-то покажутся несущественными. Разве в самом деле добропорядочность заключается в том, чтобы повиноваться воле родителей, как этого требует мораль, и или это большой грех, - подвергнувшись чувствительному сердцу, выступить против предубеждений и родственного деспотизма, отстоять свое естественное право на выбор?

Вот что угнетает трепетную душу Наталки: проблема выбора, когда мораль сердца и мораль родственно-патриархальная вступают в конфликт. Героиня все время колеблется между порываниями сердца и дочерней обязанностью, которую переступить ей совсем непросто. Ее душевная стойкость все время будто испытывает испытания: «Я давно уже поклялась и теперь клянусь, что кроме Петра ни с кем не буду». И здесь же за настоянием матери и из жалости к ней соглашается выйти «за первого жениха», ей «угодного». Душа исполняется сожалением к Наталке и отчаянием, когда видишь, как она, уже будто решив покорить матери ради ее беззаботной старости, «становится на колени и, поднимая руки вверх, говорит: «Бог! Когда уже воля твоя есть, чтобы я была за возным, то выгони любовь к Петру из моего сердца и поверни душу мою к возному, а без сего чуда я пропаду навеки...»

И вопреки всему, вопреки всем нравственно-психологическим мучениям, она никогда не перестает любить единого избранника своего сердца. Духовная и чувствительная красота героини непоколебимая! И мы, увлекшись ею, ждем лишь счастливую развязку конфликта. Ведь не может такую девушку постичь горе: воспитанная на идеале почета к родителям и верная своей любви, она заслуживает на настоящее счастье. Вот потому счастливая концовка воспринимается нами, как вершина справедливости. Духовная красота, «жизнь сердца» победили патриархальные нормы и родительский деспотизм, отстояли право идти за призывом собственного сердца. Вот почему я воспринимаю пьесу «Наталка Полтавка», как гимн духовной красоте и стойкости женского сердца. И я уверена, что Наталка еще не одно поколение читателей будет учить добропорядочности и непоколебимой преданности высочайшим чувствам. Она представляет собой воплощение извечного женского идеала своих соотечественников, что основывался на святынях народной морали. Именно такой должен быть любящий ребенок, преисполненный глубокого уважения к родителям. Именно такой должна быть женщина: добропорядочной, трудолюбивой, умной. Именно такой должна быть невеста: искренне любящей, верной, готовой с достоинством отстоять свою любовь. Все эти моральные качества воплотил в своей героине Иван Котляревский, подав их в совокупности с чертами волшебной внешней красоты Наталки - еще одной характеристикой народного идеала образа украинки.
Выбери что то
И переведи на украинский !