Відповідь:
як варіант
Омелько Стельмах:
професія стельмах;
опис зовнішності: небагатослівний, забобонний, віруючий
цитата: «Старий Омелько був дуже богомільний, ходив до церкви щонеділі не тільки на службу, а навіть на вечерню, говів два рази на рік, горнувся до духовенства, любив молитись і постити; він понеділкував і постив дванадцять п'ятниць на рік, перед декотрими празниками»
родинні зв"язки голова родини (сімʼї) - чоловік Марусі Кайдашихи, батько Карпа і Лавріна, свекор Мотрі і Мелашки.
Маруся Кайдашиха
професія/талант вміла дуже добре куховарити
опис прислуговуючи з молодих років у пана, навчилася облесливості, любила похвалитися тим, що її кличуть в багаті будинки куховарити, хитрувата
цитата «Вже не молода, але й не стара, висока, рівна, з довгастим лицем, з сірими очима, з тонкими губами та блідим лицем»
родинні зв"язки дружина Омелька Кайдаша, матір Карпа і Лавріна, свекруха Мотрі і Мелашки.
Карпо
професія добрий господар, і принциповий, тому громада обрала його десяцьким
опис мовчазний, жорсткий, працьовитий
цитата Карпо був широкий в плечах, з батьківськими карими гострими очима, з блідуватим лицем. Тонкі пружки його блідого лиця з тонкими губами мали в собі щось неласкаве. Гострі темні очі були ніби сердиті. родинні зв"язки чоловік Мотрі, старший син Омелька і Марусі, брат Лавріна
Мотря
професія будь-яка робота горіла в її руках
опис працьовита, жадібна, норовлива
цитата «Висока на зріст, рівна станом, але не дуже тонка, з кремезними ногами, з рукавами, позакачуваними по лікті, з чорними косами…» «В лиці, в очах було розлите щось гостре, палке, гаряче, було видно розум з завзяттям і трохи з злістю».
родинні зв"язки дружина Карпа, невістка Омелька і Марусі
Лаврін
професія виконував звичайну важку роботу селянина, жартівник
опис протилежний за характером і зовнішністю своєму брату
цитата «Молоде довгасте лице було румʼяне. Веселі сині, як небо, очі світились привітно й ласкаво. Тонкі брови, русяві дрібні кучері на голові, тонкий ніс, рум'яні губи — все подихало молодою парубочою красою".
родинні зв"язки чоловік Мелашки, молодший син Омелька і Марусі, брат Карпа.
Мелашка
талант з поетичною душею, в розмові вкидала слова пісень
опис вродлива, з бідної сімʼї, тиха, спокійна, слухняна, працьовита
цитата «Була невелика на зріст, але рівна, як струна, гнучка, як тополя, гарна, як червона калина, довгообраза, повновида, з тонким носиком». родинні зв"язки дружина Лавріна, невістка Омелька і Марусі
Пояснення:
Поделитесь своими знаниями, ответьте на вопрос:
“захар беркут" які образи в повісті є символічними. охарактеризуйте їх
Відповідь:
Образ України у творчості Т. Шевченка
Тарас Шевченко — вірний син України. Він любив свою Батьківщину, мріяв про її свободу й незалежність. Де б він не був, куди б не закидала його доля, Шевченко завжди згадував рідні місця, прагнув швидше полинути в Україну, зустрітися з однодумцями. Його роздуми над долею народу, любов до Вітчизни, туга й печаль за нею на чужині висловлені в багатьох творах.
У далекому від України Петербурзі, в казематі в уяві Шевченка виникали картини рідного краю, він згадував вишневі садки, облиті білим цвітом, наповнені піснями дівчат. І все це відтворив у невеличкому вірші "Садок вишневий коло хати". Я вражена глибиною любові автора до народу, до природи свого краю. Не сподіваючись більше побачити Україну, він намалював чудову картину:
Садок вишневий коло хати,
Хрущі над вишнями гудуть.
Плугатарі з плугами йдуть,
Співають ідучи дівчата,
А матері вечерять ждуть.
На засланні всі помисли поета були звернені до поневоленого народу України. Поезія Шевченка сповнена роздумами про те, як його твори допомагають рідному краєві, як їх сприймають українці. У поезії "Хіба самому написать..." він ставить такі проблеми:
Для кого я пишу? для чого?
За що я Вкраїну люблю?
Чи варт вона огня святого?
Поет постійно відчуває зв'язок із рідним краєм, виявляє до України синівську любов. Перебуваючи в далеких степах, він прагнув, щоб вітер приніс хоч "крихітку землі із-за Дніпра". Шевченко мріє ще повернутися в Україну, подивитися на її чарівну природу:
Може, ще я подивлюся
На мою Україну... —
писав Т. Шевченко в поезії "Лічу в неволі дні і ночі..."
Кожним рядочком своїх творів великий Кобзар засвідчував любов до України, непереможне бажання бачити її вільною й незалежною. З якою силою і впевненістю було сказано:
Я так люблю
мою Україну убогу,
Що проклену святого Бога,
За неї душу погублю.
Поет був упевнений, що поневолені люди скоро звільняться, настане страшний суд над панами, і на оновленій землі щасливо житимуть українці. Шевченко висловлював бажання бути похованим на могилі серед степу рідної України. У поезії "Заповіт" автор, ніби забувши про особистий мотив, яким розпочав вірш, мріє про те, щоб Дніпро поніс ворожу кров у синє море. Про свою смерть говорить тільки одним словом: поховайте, після чого йде заклик до повстання. У поезії "Тим неситим очам" Шевченко проголошує гімн вільній і щасливій людині.
Любов і віра у світле майбуття українського народу допомагали Шевченкові вистояти, перенести злигодні й поневіряння. Минуло багато часу, але поезії великого Кобзаря й зараз дивують, зачаровують сучасників, вчать відданості країні й безмірної синівської любові до матері-України.
Пояснення: