Твір-роздум вічні образи народних балад

Українська література багата на визначні твори ліриків, драматургів, новелістів.
Та відрізняється особливою витонченістю українська історична література. До цього стилю відноситься перлина українського епосу - "Слово про похід Ігорів". У цьому творі майстерно переплітаються сюжетні лінії, тема кохання з темою боротьби за визволення. Лише взявши до уваги плач Ярославни", душа ніби в той час подумки з героїнею, кожний епізод, кожну сторінку, читаючи уявляєш на яву. Отож, яку майстерність потрібно мати, щоб написати такий інтелектуально - визвольний твір, з елементами кохання та дружби. Майстерно автор змальовує побратимство в Київській Русі, якого нам так не вистачає зараз.

Слово о полку Ігоревім» — геніальний витвір києво - руського письменства.Князь Ігор — головний герой пам'ятки. Він воїн, політичний діяч Русі. Здійснив свій подвиг в ім'я рідної землі ,не маючи можливості взяти участь у поході проти половців у 1184 році, князь Ігор, запальний, честолюбний, побоюючись підозри у небажанні виступити проти половців, вирушив у похід самостійно. Незважаючи на затемнення сонця, лиху прикмету, князь не повернув додому, промовив воїнам слова, що стали крилатими: «Браття і дружино! Лучче ж би потятим бути, аніж полоненим бути». Ігор закликав русичів або «голову свою положити, або напитися шоломом з Дону». Раптовість нападу на ворога важила дуже багато. І в п'ятницю, 10 травня, русичі розбили половецькі війська, взяли великі багатства: «золото, і наволоки, і дорогі оксамити». Але автор наголошує, що не багатство було основною метою походу. Князь Ігор узяв собі тільки почесні військові клейноди — «черлен стяг, біла коругов, черлена гілка, сріберне ратище».