Виписати з оповідання "федько - халамидник" 5 складних речень. дуже !

Федька несло вниз, і він був уже на середині.

Здавалось, ось-ось налетить на нього ота кучугура криги, зітре, зімне й сліду не зостанеться од комашинки-хлопчика.

Як той щось замнеться, так всі зараз затурбуються, деякі починають кричати всякі поради.

Ніхто вже не кричав порад, ніхто не лаявся, тільки не зводили очей з маленької комашинки, яка дряпалась, бігла серед страшних сірих крижин, стрибала, метушилася.

Така маленька комашинка, а як вона ловко, безстрашно обдурювала величезні шматки льоду, що з тріском лізли на неї, немов збирались розчавити нахабне живе створіння.

Толя аж задихався, дивлячись, як Федько перебирався по крижинах.

Оченята йому розгорілися, серце билось міцно і гаряче.

А люди на березі хвилювались, кричали, радились, як вирятувати Толю, і не знали, що зробити, бо кожний радив одне, другий друге, третій третє.

Всі йшли рядом з крижиною, на якій стояв і плакав Толя, кричали, махали руками, кудись когось посилали.

Объяснение:

Відповідь:

На любов Олеся до природи, коли описується його дорога до школи, вказує бажання до старій сосні, хлопець «нагріб чобітками снігу під окоренок, утрамбував його гарненько»; він навшпиньки крадькома підходить подивитися на дятла, щоб не сполохати птаха; «ляснув долонею по льоду» і врятував пліточку.Повертаючись додому з дідом Прокопом, Олесь дбає про коня, чи не заважку ношу вони з дідом готують для нього. Така поведінка хлопчика свідчить про співчуття, піклування, любов до тварин.

Пояснення:

Відповідь:

Лайфхаки з української літератури

Search...

Introduction

Powered by GitBook

ПІСНЯ ПРО РУШНИК

Рідна мати моя, ти ночей не доспала,  

Ти водила мене у поля край села,  

І в дорогу далеку ти мене на зорі проводжала,  

І рушник вишиваний на щастя дала.

І в дорогу далеку ти мене на зорі проводжала,  

І рушник вишиваний на щастя, на долю дала.

Хай на ньому цвіте росяниста доріжка,  

І зелені луги, й солов'їні гаї,  

І твоя незрадлива материнська ласкава усмішка,  

І засмучені очі хороші твої.

І твоя незрадлива материнська ласкава усмішка,  

І засмучені очі хороші, блакитні твої.

Я візьму той рушник наче долю,  

В тихім шелесті трав, в щебетанні дібров.  

І на тім рушничкові оживе все знайоме до болю:  

І дитинство, й розлука, і вірна любов.

І на тім рушничкові оживе все знайоме до болю:  

І дитинство, й розлука, й твоя материнська любов.

Детальніше - на -

Пояснення: