Усне висловлювання на тему "бездуховність людини- сенс життя" за твором "сто тисяч"​

IV

Прочани їхали вузькими провулками Подолу. їм перегородили дорогу міщани, що святкували народження сина у Тараса Сурмача. Стали наполягати, щоб подорожні з ними випили — ті не хотіли, слово за слово, і спалахнула сварка. Міщани, мовляв, власним коштом будують укріплення, платять податки, а кармазини (реєстрові козаки) тільки в дорогому одязі роз’їжджають, п’ють та гуляють. Нарешті панотця пропустили, а він тяжко задумався й зрозумів, що тут не обійшлося без намовлянь Іванця Брюховецького. Черевань, прагнучи розважити старого Шрама, сказав, щоб той так не переймався, адже в них є і хліб, і до хліба. Шрам розгнівався й назвав його Барабашем. Черевань дуже образився, потім сказав, що готовий хоч куди йти разом зі Шрамом боротися.

Відповідь:

Пояснення:

1. Село, до якого ми заїхали, розташовувалось кілометри за два від лісу і хатинки, що розсипалися понад річкою, біліли серед зелених садків. (підрядний і сурядний)

2. Набігла хмарка, і сріблястий дощ посипався із сонячного неба, наче хтось розсипав разки намиста. (сурядний)

3. Він навчився робити сайти, і коли ми звертаємось до нього, то розраховуємо на його до . (підрядний)

4. Де на круті й високі хмари ударять звечора дощі, там ходять хмари посивілі і глоду хмуряться кущі (підрядний і сурядний)

5. Мій біль бринить, зате, коли сміюся, то сміх мій рветься джерелом на волю. ​(підрядний)