письмовий твір про доброту й чуйнфість як важливі гумані якості людини​

В наш час дуже велика кількість людей стала думати лише про себе і своє благополуччя. І зовсім забули такі люди про доброту і чуйність. Але є дуже багато людей, які пам'ятають про те, що доброта і чуйність є дуже важливою складовою у житті людини.

Коли ми були маленькими і граючись закидали м'яч у місця з яких дитина дістати його самостійно не може, то ми кликали на до дорослого, який співчував нам і через свою доброту ішов діставати наш м'яч. Завдяки такому вчинку ми раділи і дякували за проявлену до нас доброту.

Багато старших людей потребують до саме в їхньому віці так необхідно отримувати чуйність і доброту.

Чуйність і доброта потрібна нетільки людям, а і тваринам. Годуючи бездомну тваринку ми теж проявляємо чуйність і доброту. І можливо завдяки такому вчинку ми врятували чиєсь життя.

Тому чуйність і доброта потрібні людству. І ми колись зістаремось і не зможемо робити самостійно деякі справи, от як тоді нам буде потрібна чиясь чуйність і доброта.

Объяснение:

Олеся Запорожець.
Портрет: "Вона не була звичайною дівчиною. Вона була красива і чепурна. Олесею пишалася вся округа. Юувало, після роботи, вечорами, вона, як птиця, ну так же багато співала біля хати на все село, так голосно і так прекрасно, як, мабуть, і не снилося ні одній припудреній артистці з орденами".
"Як гарно ти пахнеш люистком!"
"Вона була вже не красива і не молода, не чорнява. У неї було сиве веолосся і брудні, вимучені руки, з усіма слідами холоду,голоду, лісу, байраків, земляниї ям і нужди".
Характер: " Була Олеся тонкою, обдарованою натурою,тактовною, доброю, роботящою і бездоганно вихованою чесним родом. Легковажні хлопці трохи соромились Олесі, вважаючи її за горду і неприступну..."
Ставлення до людй: "-Та діло й зовсім не в тому,хто більш чи менш винен.
-а в чому ж?
-У нещасті роду...В нашому роду. Ми жінки, Христе. Ми матері нашого народу. Треба все перенести, родити дітей,щоб не перевівсь народ. Глянь,що робиться. Множество мільйонів гине. За це ж вмирають наші, як би там не бились. Я вірю, Христе, вірю! Нізащо не буде по-німецьки"
"О матінко, які ж ми нещасливі! Яка нещаслива земля наша"

Однією з основних думок яку хотів донести автор до читача, це те що потрібно відноситись до людей так, як ти хочеш щоб вони відносились до тебе. За будь якими обставинами ти повинен до свому товаришеві недивлячись нінащо. Потрібно бути добрим, щедрим та завжди допомагати один доному. Вирішувати всі проблеми разом, якщо вони стосуються двох людей.

Наприклад Ява і Павлуша (з твору "Тореадори з Васюківки) вони завжди все робили разом, навіть якщо вони посваряться, то всеодно миряться та далі шукають собі пригоди.

Автор показує, що всі пригоди, які переживають герої, додають їм віри у власні сили, у підтримку справжніх друзів, доброту - які завжди будуть вічними в людських відносинах.

З ціх творів зрозуміло, що кожен із дітей на все життя запам’ятає і смішні, кумедні моменти, і сумні. І звичайно, ніхто ніколи не забуде своїх друзів, бо друзі дитинства завжди виявляються найщирішими, на все життя.

Объяснение: