Написать небольшую сказку на тему "Микита Кожум'яка - наш нащадок, наш герой"(можно на русском)

Відповідь: Може це підійде

«Патріоти» Самійленко аналіз  Історія написання «Патріоти» Самійленка Особливу сторінку творчої спадщини В.Самійленка становлять сатиричні та гумористичні поезії, в яких митець висміює негативні вчинки своїх земляків-українців, їх неробство та боягузтво, псевдопатріотичне базікання про високі матерії. До цієї тематичної групи належить і вірш «Патріоти». Тема «Патріоти»: зображення хлопців, які вели розмову про патріотичні почуття до рідної країни. Ідея «Патріоти»: засудження поетом тих, хто є балакунами-псевдопатріотами. Основна думка: справжній патріотизм проявляється в конкретній діяльності на благо народу. Жанр «Патріоти»: громадянська лірика. Римування «Патріоти»: перехресне. Віршовий розмір «Патріоти»: анапест. «Патріоти» Самійленко сюжет Сюжет твору простий: двоє хлопців розмовляли про «долю своєї землі», вони у словесах «боронили» долю і права народні, роздумували «про окремість натури», «давність своєї культури», фантазували про те, «як дійде народ своїх прав». А третій хлопчина стояв собі мовчки, бо «він мовити красно не міг» і справді глибоко замислився над долею своєї безталанної України: Вбачались йому патріоти
Із купою слів голосних,
А поруч мільйони голоти,
І темність і вбожество їх. Але й поведінку третього хлопця поет не схвалює, хоч героя й турбують безправне становище народу, його вбогість. Митець уважає, що мало лише співчувати бідному люду, бо справжній патріот той, хто бореться за краще життя, хто здатний постояти за народні інтереси. Художні засоби  «Патріоти» Самійленко  Епітети: «гаряче розмовляли», «мовити красно», «діло святе». Метафори: «права боронив», «вели язиками», «бачив душею Вкраїну». Антитези: «Два хлопці укупі стояли, А третій дивився оддалі»… «Один права боронив, А другий про теє доводив, А третій не мовив нічого»… «Ті двоє, з балачки втомившись… А третій стояв зажурившись». Іронія: «І поступі інших народів Він місце йому показав»; «Так двоє вели язиками Роботу для краю свого». «Ті двоє з балачки втомившись, Веселі собі розійшлись».

Сучасник Івана Франка, Лесі Українки, Павла Грабовського, Володимир Самійленко увійшов в українську літературу як усебічно обдарована людина — талановитий лірик, дошкульний сатирик і фейлетоніст, драматург і перекладач. У центрі його інтересів завжди була Україна і її багатостраждальний народ, задля неї він, власне, і жив, тому зневажливо ставився до псевдопатріотичної балаканини деяких земляків. їх базікання про «високі матерії», неробство, боягузтво Володимир Самійленко висміює у вірші «Патріоти». Сюжет його простий: двоє хлопців стояли і розмірковували, а точніше, базікали, про «долю своєї землі». На словах вони «боронили» права народні, роздумували «про окремість натури», «давність своєї культури», фантазували про те, «як дійде народ своїх прав». А третій хлопчик стояв собі мовчки, бо «він мовити красно не міг», але щиро вболівав за долю своєї безталанної України:Вбачались йому патріотиІз купою слів голосних,А поруч мільйони голоти,І темність, і вбожество їх.Але поет не схвалює і поведінку третього юнака, хоч йому й болить безправне становище народу, його вбогість, темнота. Автор вважає, що мало самого лише співчуття. Справжній патріот — той, хто не сидить склавши руки, а бореться за краще життя, захищає народні інтереси. На цю ж тему написано сатиричний вірш «Патріота Іван». Його герой сам себе вважає «благородним». Він підлаштовується лід мужика, прагне говорити, як він, пише книжки про народ, захоплено цитує вичитане, хвалить тих, хто служить вітчизні. Як і йому подібні «патріоти», Іван клянеться в любові до селянина, а сам тільки й дбає, що про власну користь та збагачення: Що за славний патріота Наш Іван, якби хто знав! Тільки що роззявить рота, Про народ уже й почав, А казать промову стане, То не жди, щоб був кінець. Він і сам колись пристане До роботи… в гаманець.


Вибири собі речення