"В людині, затям, лежить невідгадана сила..."-це слова із поезії...

О.Ольжич "Захочеш – і будеш"

ОЛЕГ ОЛЬЖИЧ

"ЗАХОЧЕШ – І БУДЕШ"

Захочеш – і будеш. В людині, затям,

Лежить невідгадана сила.

Зрослась небезпека з відважним життям,

Як з тілом смертельника крила.

І легко тобі, хоч і дивишся ниць,

Аби не спіткнутись ні разу,

І нести солодкий тягар таємниць

І гостру петарду наказу.

Навчишся надать блискавичність думкам

І рішенням важкість каміння.

Піти чи послати і стать сам на сам

З своїм невблаганним сумлінням.

Объяснение:

Я не очень понимаю что именно требуется, поэтому только так)))

Відповідь:

Письменник показує прагнення дітей до пізнання нового

Пилип своїм (археологічним) ножем робить розкопки пагорбів і допомагає Люсі викопувати рослини для гербарію.

Куприк мріє служити на флоті, марить морем, похід сприймає як екзамен на готовність до випробувань.

Учитель і школярі Пилип, Хома, Тимофій, Куприк, Женька, Оля, Люся постійно взаємодіють, вчать один одного і разом краще пізнають багато нового за час їхньої літньої експедиції від Полтавщини до одного з північних районів України.

Пояснення:

Є у любій нашій школі різні типи класів. 
І чимало в нашій школі класів-лоботрясів. 

У цих класах добрі діти, гарні та веселі, 
І відразу після школи мчаться до оселі. 

Не цікавить їх навчання та не тягне в школу, 
Їм пошвидше би до друзів і собі додому. 

У цих класах усі діти ну зовсім не вчаться. 
І заходити до них вчителі бояться. 

Діти скачуть та грохочуть, голасно сміються, 
Їх ніяк не зупинити - жарти так і ллються. 

І навіщо вони ходять в нашу гарну школу? 
Краще взялися б за розум та і йшли додому. 

Там вони би посиділи та поміркували, 
Як себе потрібно вести, щоб їх поважали.