Цитатна характеристика Олени з твору "Людина" Ольги Кобилянської

Объяснение:

Хто ж буде дома їсти варити, наколи жінка стане до уряду ходити? Хто буде порядкувати, прати, шити? Невже ж мужчина? Ха-ха-ха!-насміхування над оленою.

   Якби вона була хлопцем! Були б з неї і вийшли люди. А так жінка... що почне жінка з надвишком розуму при горшках і мисці?-лікар про Олену  

   Хочу тим сказати, що не зможу порядним людям у лице подивитись, коли згадаю, що моя донька своїм дурним поступованням дає причину до всяких поговорів; що відкидає поважного чоловіка, й замість того, наче бідолашний писар, маже ноти за гроші; що безчестить моє ім'я, цілу мою родину-батько до олени

Пошук...

Аналіз творів українських пісменників / Аналіз (паспорт) вірша "Осінь", Володимир Сосюра

Аналіз (паспорт) вірша "Осінь", Володимир Сосюра

Перегляди: 81

Сосюра Володимир

Тема: зображення приходу осінньої пори.

Ідея: вираження тривоги ліричного героя через опис осінньої природи.

Літературний рід: лірика.

Жанр: вірш.

Вид лірики: пейзажна.

Римування: перехресне.

Рік написання: 1938 р.

Мотив: тужливі настрої, викликані настанням осені; краса осінньої природи.

Ліричний герой: чутлива людина, яка вміє бачити красу навколиш­нього світу.

Художні засоби: епітети - «синя тишина», «пелюстки печальні», «осінь жовтокоса», «синьоока осінь», «сади пустинні», «далечінь холодна», «золоті копита чорного коня», постійний епітет - «баский кінь», «берізка гола», персоніфікації - «обриває вітер пелюстки», «їде гордовито осінь», «берізка мерзне», ме­тафора - «покора в тишині розлита», анафора - «Облітають квіти, обриває вітер..

В Іваничівському районі Волині, у невеличкому селі Будятичах, що фактично на околиці шахтарського Нововолинська, є цілюще джерело.

З’явилося воно давним-давно – збереглися відомості, що та водичка особливо допомагала знедоленим людям за часів панщини. Й тепер допомагає кожному, хто вірить у її життєдайну силу. Комусь – покращує зір, комусь – лікує нирки, шлунок чи серце, комусь гоїть важкі рани. Є навіть відомості, що вона помічна при псоріазі.

За переказами, у 1637 році над цим джерелом з’явилася ікона Божої Матері. Люди вклякали перед нею на коліна. Та хто не намагався той образ взяти, він «відходив». Почули про Богородицю, що «стоїть» над водою, дві сирітки з ближнього села. Прийшли до джерела, поклонилися, поцілували ікону – й вона «далася» дітям у руки. Дівчатка занесли її до храму.

Джерело пульсувало із землі – й до нього линули люди. Стежку топтали через панське поле. То хазяїн взяв овечі шкури, закрив ними джерело й зверху засипав. Земля точити воду перестала. Пан, втішений, ліг спати. А на ранок прокинувся незрячий. Страх його охопив. На другу ніч сниться йому сон: являється Богородиця й каже, що зцілиться, як тільки вмиється водою із загубленого ним потічка. Тільки відновили джерело і пан промив очі – зір відразу повернувся. А на місці, де сталося диво, він звелів поставити капличку.

Минали століття, а стежка до святині не заростала. У комуністичні часи атеїсти джерело й капличку теж вирішили знищити. Тільки невдовзі в родинах безбожників, котрі посягнули на святиню, почали ставатися одне за одним нещастя. А люди ходити до потічка не перестали. Крадькома, серед ночі, пробиралися до цілющої води, руками копали рівчачок, аби вмитися й напитися.

Тепер на тому місці криничка та капличка, а біля них – будятичівська ікона, різьблена на камені. Неподалік – невеличкий басейн, де можна зануритися у святу воду, й пам’ятний знак на честь Небесної сотні. Тут постійно лунає молитва – хтось просить заступництва Матінки Божої, а хтось – дякує за милість і до