Міні твір на тему "Лист до яви та павлуші"

Добрий день, Яво!

Ти мене зовсім не знаєш, але особисто мені здається, що я тебе знаю вже не один рік.

У всякому разі, я знаю багато твоїх пригод і витівок, знаю де ти живеш, знаю твоїх друзів, знаю, як ти виглядаєш, вважаю, що знаю і твій характер.

Добре взнати тебе мені до дуже цікава книга В.

Нестайка, в якій ти і твій кращій друг Павлуша були головними героями.

Ви з Павлушею найкращі друзі та напарники, затоваришувати з вами хотіла б і я.

З вами мені було б дуже цікаво, бо ти постійно вигадуєш різноманітні витівки, які іноді, на перший погляд, здаються навіть злими, але це зовсім не так, бо ви з Павлушею лише хочете, щоб у селі ви завжди були на виду і щоб про вас постійно говорили.

Мені здається, що тієї енергії, яка буквально фонтанує з тебе, вистачило б і на мене.

Та й сама я здатна вигадувати цікаві розваги, які обов’язково б тебе захопили.

Я впевнена, що, незважаючи ні всі свої витівки, ти, Яво, добрий, співчутливий до чужого горя та сміливий хлопець.

Крім того, я розумію, що попри усі твої суперечки з Павлушею ти для нього справжній друг, таким би справжнім другом ти був би і для мене.

Мені було дуже цікаво читати оповідання про твої пригоди, при кмітливі, веселі і відчайдушні витівки, які ти вигадував і разом з Павлушею приймав у них участь.

Не менш цікаво мені було б разом з тобою брати участь у цих витівках.

Книга В.

Нестайка «Тореадори з Васюківки» мені дуже сподобалася, а поки я її читала, ти, Яво, та твій товариш Павлуша стали для мене справжніми друзями.

Я сподіваюсь, що якби нам довелося жити в одному селі, ходити в одну школу та разом відпочивати, я б теж стала для тебе не менш гарним другом, ніж Павлуша.

Ти, Яво, добрий, веселий та дотепний, і спогади про тебе залишаться у мене на все життя.

А зараз я з тобою прощаюся і сподіваюся, що усе твоє життя буду добрим, веселим і щасливим, як і твоє дитинство.

До побачення, Яво, і усього тобі найкращого

Объяснение:

 

Яка роль родини у вихованні найважливіших цінностей моралі, яку сім’ю можна назвати щасливою, як зробити так, щоб в родині всі почували себе затишно та комфортно? Чи потрібно докладати зусиль, щоб стосунки між близькими людьми: батьками й дітьми, дідами й онуками були хорошими? Саме ці питання вирішує Н. Бічуя у повісті "Шпага Славка Беркути".

У повісті показано також часом непрості стосунки з батьками. У підлітковому віці настає момент, коли батьки вже не є безперечним авторитетом. Добре, коли дорослі виявлять мудрість і побачать у своїх дітях друзів. А це важливо дорослим  у такий час не фальшивити, не лицемірити, узгоджувати свої слова і вчинки.

Є на превеликий жаль сім’ї, в яких діти відчувають себе некомфортно, а в душі у них нелюдський біль. Такою була родина Стефка Вуса. Як бути дітям, яким хочеться, щоб їх не помічали власні батьки?

Кожна людина має свою родину. І навіть якщо рідна людина лише одна, саме вона може до тобі словом, ділом або просто своєю присутністю.  Ще від самого народження нас оточують по-справжньому рідні та щирі люди. Вони дарують нам своє тепло, любов та турботу. Пам`ятайте, що родина – це найголовніше, її треба берегти, щоб тепле родинне вогнище не згасло і зігрівало вас, щоб завжди у вашому рідному домі панувала радісна, щира й душевна атмосфера, щоб на вас завжди чекали ті, хто готовий до , незважаючи на ваші помилки й недоліки.

Козак Голота – мужній захисник батьківщини (за «Думою про козака Голоту»)

У «Думі про козака Голоту» відображається одна зі сторінок історії України — боротьба нашого народу проти турецьких загарбників. Рядки думи переносять нас у XVI—XVII століття. У ті часи татарські й турецькі військові загони були справжнім лихом для українців. Вони зненацька нападали на міста й села, грабували та руйнували їх, а людей уводили в полон та продавали на невільницьких ринках. Але народ відстоював свою незалежність, мужньо захищав власні землі. Найважливішою силою в цій боротьбі стало козацтво, яке не лише відбивало напади неприятелів, але й саме нападало на ворогів у Криму та Туреччині, звільняючи в’язнів. Народ увічнив подвиги славетних козаків у думах. Так, у «Думі про козака Голоту» змальовуєтьсяперемога козака над татарином. Козак названий Голотою тому, що він убогий. На ньому старенька «семиряга», дірява «шапка-бирка», а на ногах «постоли в’язові» й «онучі китайчані» з валовими зав’язками. Але, незважаючи на такі «шати», козак має гарного «коня вороного» та «ясненьку зброю». У думі особливо підкреслюється, що Голота — мирна людина: «ні города, ні села не займає». Він любить рідну землю й не знає страху: «не боїться ні огня, мі меча, ні третього болота». Зовсім інакше змальовується образ татарина. Він — заможна Людина, має гарний дім і дороге вбрання. Але головна мета його життя — це нажива, він прагне розбагатіти якомога більше. Ми переконуємося, що татарин занадто жадібний, оскільки він мріє захопити козака живцем і продати його в неволю. А страждання козака та його туга за рідною землею татарина не обходять. Однак у чесному бою козак Голота переміг татарина. У думі народ прославляє відважного й мужнього Голоту та виплює побажання, щоб козаки