. Охарактеризуйте образ ліричного героя з новели «Іntermezzo».

Михайло Коцюбинський написав новелу “Intermezzo” під враженням від своєї подорожі до села Конанівка ( Черкащина). Тому письменник присвятив свій твір Конанівським полям. У творі можна побачити багато вражень ( думки ліричного героя, враження, зображення широких довкілль, звуків і так далі). Взагалі, твір можна назвати суцільним пейзажем, який ми бачити очима ліричного героя. Щодо ліричного героя він:
Втомився від людей та від проблем, які їх турбували; він шукав гармонію із своїми думками, а не суцільним «треба»; йому хотілося бачити у своєму житті щось чисте та отримати спокій. Та ліричний герой вирішив поїхати з міста, щоб знайти те, чого він так довго хотів. Поїхав герой до конанівських полей , де осилився у знайомої йому жінки. Деякий час він був у дискомфорті, йому чулися голоса, бачилися різні тіні, але після прогулянки у полі він заспокоївся. Отже, герой «віликувався» саме цією природою та тишею, отримав той бажаний спокій, та моральне здоров‘я.

Бути патріотом - це насамперед любити свою Батьківщину. Патріот любить свою вітчизну так, як діти люблять матір - ту, що дала життя. 

Але чи означає це, що патріот повинен завжди тільки вихваляти свою рідну країну і не згадувати про якійсь її недоліки? Звісно, ні. Справжній патріот любить свою рідну землю, але не ідеалізує її. Навпаки, саме усвідомлення того, що не все у рідній країні ідеально, спонукає людей на те, щоб прагнути змінити життя на краще. 

Крім того, любов до рідної країни не означає зневагу до інших країн. Патріот завжди розуміє, що не тільки він любить свою Батьківщину: рідна країна завжди буде найкращою для тих, хто там народився і живе. І, взагалі, безглуздо вважати, що якщо ти вважаєш свою країну найкращою, то всі інші будуть гірші за неї. Для тебе особисто - так, можливо. Але не для людей, які в цих країнах народилися. Тому що у кожного - своя Батьківщина, яку ця людина любить. Звісно, якщо вона є патріотом своєї країни.

Михайло - маленький хлопчик, який і є головним героєм твору. Ця дитина є дуже допитливою, розумною, зацікавленою в житті. Матір каже про свого сина так: «Може, з нього й буде якийсь толк, якщо безтолоч он звідти вийде...». Звичайно, хлопчик ще дитина, тому він потрапляє у різні незвичайні ситуації. Проте близькі не сумніваються у силі його розуму. Так, улюблений дідусь пророкує своєму онукві:  «Будеш іти межи люди і вибивати іскри...». Так і сталось. Михайлик став видатною людиною - письменником.

    Хлопець з дитинства не цурався праці, любив труд, був привчений до роботи руками:  «...Коли треба щось робити, охоче допомагаю дідусеві, пасу нашу вредюгу коняку, рубаю дрова, залюбки гострю сапи, люблю з мамою щось садити або розстеляти по весняній воді і зіллю полотно, без охоти, а все-таки потроху цюкаю сапкою на городі і не вважаю себе ледащом». Попри малий вік, Михайло має внутрішню силу. Сам він каже:  «Я ніколи не був скиглієм, терпляче зносив і батіг, і хлудину..».  Михайло мав не безтурботне дитинство, з усіма його тяготами, нещастями, сімейними проблемами та драмами. Проте зумів вирости освіченою та високодуховною людиною. Образ Михайлика можна ставити в приклад для наслідування, адже цей хлопець наділений позитивними рисами.