Відредагуйте текст заяви і запишіть правильний варіант.До Одеського районного суду м.Одеси Петренка Маріанни Валер'янівни , яка проживає по вулиці Дворянській 3 ЗаяваЗа посвідкою про народження я значуся як Петренко Маріанна Валер'янівна, за паспортом також.При реєстрації шлюбу 17 квітня 1994 року неправильно я була записана як Петренко Марина Валер'янівна.Приморський районний відділ ЗАГСу 10 лютого 2000 року відмовив мені внести виправлення у посвідці про шлюб встановити неправильність запису у книзі реєстрації мого шлюбу

 « , стрункий й міцний, з гарними очима, орлячим носом і темним молодим вусом на засмаленому обличчю… » .13

 

2 «Хай воно загориться без вогню й диму… Втечу… Піду за Дунай, може, ще там люди не пособачились, - доводив …». 16

 

16 «Не так мані страшно ляха, як злість бере на наших людей: застромив віл шию в ярмо та й байдуже йому, тягне, хоч ти що… Ех, піду, де воля, де інші люди, - доводив …». 20

 

 3 «Се одиноке світло серед сонного села було немов останнім «прощавай» рідного закутка, ниткою, що в’язала з батьківщиною, з усім близьким. Але за хвилину віконце згасло, і він почув, як разом із зниклим світлом у його серці щось урвалось і село геть одсунулось од його. непомітно для себе зітхнув…». 29

 

5 «Дивне почуття охопило груди: замість радості — сильнеє обурення стрепехнуло його істоту. В один момент відчув усі кривди й знущання, які зазнав у покинутому краї, і, твердо упираючись ногами в ногу, на панщизняну землю, він затис кулак і погрозив на той бік річки». 22

 

18 «Та хіба  сам за весь свій двадцятилітній вік не був лишень панською худобою? Хіба його батько, мати, Соломія, навіть дідусь його, що ходив у Січ, а потім різав панів в Умані,— хіба ж вони не стали такою худобою?». 11

 

27  «Ті билиці-казки про Січ, козацтво, про боротьбу з панами за волю, яких   слухав затаївши дух й не зводячи розжеврілого ока з уст дідових, будили в дитячій голові химерні мрії, вояцький запал». 18

 

29 «І враз йому зробилось весело і легко. почувся на волі. Молода невитрачена сила хвилею вдарила в груди, розлилась по всіх жилах, запрохалась на волю…». 21

 

23 «Як живий буду, землю оратиму, рибальством житиму… все ж краще на волі, ніж під паном… ». 17

 

19  « теж не боявся смерті. Йому тільки хотілось перед смертю побачити Соломію». 6

 

22 «Половина мене лежить на дні Дунаю, а друга чекає й не дочекається, коли злучиться з нею… ». 7

 

4 « охоче підіймає сорочку і показує збасаманений синій хребет, де списана, як він каже, його життєпись: «оце ззаду пам’ятка від пана, а спереду, між ребрами, маю дарунок від москаля… кругом латаний… з тим і до Бога піду… ». 19

 

 14 « несвідомо піддававсь їй. Він біг за нею, хоч з кожним віддихом і рухом кололо його в грудях і нападали часом млості, а з-під руки, якою він затуляв рану, стікало щось тепле і мокре». 30

 

 8 «, властиво, радий був Соломії, лише ота несподіванка збила його з пантелику». 14

 

13 « стояв, вагаючись, але, бачачи молодицину упертість, вийняв ніж, поточив його об камінь і почав обтинати в кружок Соломіїне волосся». 31

Відповідь:

Коцюбинський змальовує персонажiв з народу. Головнi героï

Остап та Соломiя є типовими тогочасними украïнцями, проте

мають i яскравi iндивiдуальнi психологiчнi риси. Автор зображує

персонажiв з багатьох сторiн: розкриває психологiю своïх

героïв, ïхнє ставлення до життя, прагнення та цiнностi.

Остап та Соломiя яскравi, багатограннi, глибокi образи

украïнськоï лiтератури. Головним персонажам повiстi Дорогою

цiною притаманне прагнення свободи, причому свобода має для них

настiльки важливе значення, що вони ладнi вiддати за неï будь-що.

Бажання не тiльки формальноï свободи дiй, а й бажання мати свободу

Пояснення: