«Яким я уявляю людське щастя». твір

Коли ми вітаємо один одного з днем народження та з будь-яким іншим святом чи визначною подією, ми кожен раз зичимо щастя. Але мало хто з нас замислювався, що ж таке насправді людське щастя? Суха граматика пояснює, що щастя – це абстрактна назва, що позначає щось нематеріальне, щось таке, чого не побачиш очима и не відчуєш на дотик. Але чому воно тоді таке важливе у житті кожної людини, чому ми весь час живемо в очікуванні цього щастя і хочемо понад усе, щоб воно і нас пригорнуло своїм доброзичливим крилом.

Я вважаю, що всі люди уявляють своє щастя по-різному. Для одних це успіх у своїх справах, слава і визнання, для інших – це влада та можливість розпоряджатися долями інших людей, для третіх – це матеріальній здобуток, гроші та багатство. Але чи будуть такі люди по-справжньому щасливими, чи можне вважати таке щастя справжнім?

На мій погляд можна бути відомою у всьому світі людиною, але зовсім не бути щасливою, бо в цьому випадку усе твоє життя буде обговорюватися іншими, вони будуть тебе уславлювати і вихваляти до тих пір, доки ти будеш на вершині слави, а варто лише один раз помилитися, і ті ж самі люди, що ще вчора тебе вихваляли, навіть не повернуться у твою сторону.

Так само можна мати величезну владу над людьми, приносити їм щастя чи горе, милувати життя чи відправляти на смерть, але й ця влада не безмежна. Таки люди не можуть примусити любити себе чи поважати, вони не можуть себе вилікувати від смертельної хвороби та подовжити своє життя, бо воно не підкорюється людським наказам.

А можна бути казково багатим і мате усе все, що тільки побажаєш, але за гроші все одно не купиш відданого кохання, вірної дружби і здоров’я. Гадаю, що такі люди далеко не щасливі, а навпаки, у більшості своїй нещасні та одинокі люди. Отже головною у визначенні щастя є зовсім не матеріальна сфера.

Я вважаю, що людське щастя краще за все визначити як задоволення людини своїм життям, улюбленою справою, можливістю спілкуватися зі своїми рідними, з друзями, навіть з незнайомими, але цікавими людьми. Більшість з нас перш за все мріє про добробут своєї сім’ї, коли з нашими близькими все добре, коли вони захищені від негараздів, і це для нас становить звичайне людське щастя. А для когось добробуту та здоров’я у рідному домі замало, і він прагне до відкриттів та звершень заради інших, прагне реалізувати себе в улюбленій справі. І це робить їх щасливими людьми. Ще для когось щастя – це творчість, техніка, спорт чи банківська справа. Хтось з нас може підкорювати бурхливий океан чи вершини гір, а хтось найдовші рівняння і величезні числа. І коли у цих людей все виходить, вони становляться по-справжньому щасливими

1. Події відбуваються в дитячому будинку? (Так.)
2. Завідуюча не прийняла дівчат, яких привіз чоловік в окулярах? (Ні.)
3. У дитячому будинку було багато вільного місця? (Ні.)
4. У Мишка були батько й мати? (Ні.)
5. Хлопчик не вмів читати? (Так.)
6. На обід у дітей були борщ з м’ясом, каша молочна і чай з булкою? (Ні.)
7. Мишко не покинув дитячого будинку, бо не хотів повертатися додому?(Ні.)
8. «Плаксухою з міста» діти називали Параску Калістратівну? (Так.)
9. Під ліжком діти сховали собаку? (Ні.)
10. Діти зраділи, почувши, що завідуюча «так реве, аж захлинається»? (Так.)

1. Події відбуваються в дитячому будинку? (Так.)
2. Завідуюча не прийняла дівчат, яких привіз чоловік в окулярах? (Ні.)
3. У дитячому будинку було багато вільного місця? (Ні.)
4. У Мишка були батько й мати? (Ні.)
5. Хлопчик не вмів читати? (Так.)
6. На обід у дітей були борщ з м’ясом, каша молочна і чай з булкою? (Ні.)
7. Мишко не покинув дитячого будинку, бо не хотів повертатися додому?(Ні.)
8. «Плаксухою з міста» діти називали Параску Калістратівну? (Так.)
9. Під ліжком діти сховали собаку? (Ні.)
10. Діти зраділи, почувши, що завідуюча «так реве, аж захлинається»? (Так.)