《тіні забутих предків》1 .звідки малий іванович знав багато?2.Яким було кохання Івана та Марічки?3. Чи можна назвати образ Палагни трагічним ?​

2. Вони любило одне одного, але їхні батьки постійно сварилися, однього дня Марічка загинула, я вважаю що їхня любов трагічна

3.Палагна була з багатого роду, воно було здоровою дівкою з грубим носом і волосатою спиною, воно була добра газдиня, тому ні

1. Іван був 19 дитиною в сімї, він часто був свідком неспокою і горя у своїй сімї, деякі його брати і сестри вмирали

Объяснение:

А ось ця історія сталася з ним у Відні. Їхав він своєю машиною, але правил не звик дотримуватися. Нерідко жартував, мовляв, в Англії вони одні, у Америці зовсім інші, і в Австрії, мабуть, теж місцеві нюанси мають. Отож, порушення помітили поліцейські, які, зупинивши машину, стали вимагати, аби Кротон сплатив штраф. Грошей він заробити ще не встиг, тож пожартував, мовляв, завтра виступатиме на сцені, а післязавтра розрахується. Але стражі порядку були невблаганними та принциповими. Не церемонячись, пов'язали Фірцака та й повезли у в'язницю. І хоча гість-закарпатець переконував, що він – артист, що він – Кротон, але такі аргументи на «тамтешніх» поліцейських не вплинули – Івана Силу таки «заперли...»

Коли зостався сам у чотирьох стінах, за відсутності наглядача виламав грати. Та ще й покрутив їх у баранячий ріг. Пройшовся гордовито коридором, з'явившись, урешті, в кімнаті чергового по в'язниці. Той із подиву ледь зі стільця не впав. Вичитавши підлеглого за ненадійно зачинені дверні засуви, відвів затриманого до начальника поліції. І тільки тоді, за до перекладача, з'ясувалося, хто такий цей клопітний і ядерний чолов'яга. Кротона одразу ж випустили, вибачилися за непорозуміння. А наступного дня сам начальник поліції з дружиною прийшов на виступи Фірцака, і так щиросердно, як той, ніхто йому не аплодував. Навіть букет красивих квітів подарував учорашньому своєму «підопічному».

Нечуй-Левицкий Иван Семенович (настоящая фамилия ‒ Левицкий; псевдоним: И. Баштовый, А. Глаголь, О. Криницкий, Иван Нечуй) [13(25).11.1838, местечкоСтеблёв, ныне Корсунь-Шевченковского района Черкасской области, ‒ 15.4.1918, Киев], украинский писатель. Окончив Киевскую духовную академию (1865), преподавал историю, географию, русский язык и словесность. Печатался с 1868. Н.-Л. создал ряд классических образов украинской прозы: сельский бунтарь Микола (повесть «Микола Джеря», 1878), неудачница Василина (повесть «Бурлачка», 1876), тёмные деревенские собственники Кайдаши (повесть «Семья Кайдаша», 1879) и др. Позднее в творчестве Н.-Л. определеннее становится сатирическая направленность: повести «Афонский проходимец» (1890), «Среди врагов» (1893) и др. Творческое наследие Н.-Л. велико: он создал большое количество повестей, рассказов, исторических романов, пьес («На Кожумяках», «Маруся Богуславка», 1875), юморесок, в которых отразилась жизнь крепостной и пореформенной Украины. Однако в некоторых его произведениях (особенно из жизни интеллигенции) ощутимо влияние украинского буржуазного национализма (повести «Тучи», 1874; «Над Чёрным морем», 1890, и др.). Реалистическая творческая манера писателя формировалась под влиянием Т. Г. Шевченко, Н. В. Гоголя, И. С. Тургенева, М. Е. Салтыкова-Щедрина, А. Н. Островского. Творчество Н.-Л. сыграло большую роль в развитии украинского социального романа. Произведения Н.-Л. переведены на многие языки народов СССР и иностранные языки. В Стеблёве существует литературно-мемориальный Дом-музей Н.-Л. В 1968 здесь открыт памятник писателю.