2. З’ясуйте, у якому рядку всі іменники не розрізняються за родами. А) Ліси, річки, батьки, озера, затоки. Б) Мрії, думки, шаблі, палиці, статті. В) Літаки, пустелі, сади, погляди, запитання. Г) Школи, дерева, студенти, малюки, педагоги. Д) Ворота, гроші, солодощі, окуляри, ножиці. 3. У якому рядку всі іменники мають форму лише однини? А) Дзвін, долина, артист, турист, людство. Б) Дитина, учитель, селянин, ялина, ворона. В) Дуб, птах, юнак, козак, товариш. Г) Листя, козацтво, дітвора, молодь, учительство. Д) Урок, школа, учень, дорога, степ. 4. Виберіть рядок, у якому всі іменники належать до ІІ відміни мішаної групи. А) Плече, віче, ложе, видовище, річ. Б) Меч, школяр, викладач, сіяч, лікар. В) Газетяр, дощ, згарище, клич, скляр. Г) Плач, орач, пожарище, плющ, палац. Д) Річище, ніж, ставище, явище, подорож. 5. У якому рядку всі іменники ІІ відміни в орудному відмінку однини мають закінчення -ем? А) Машиніст, кравець, ткач, відро, серце. Б) Життя, агітатор, кобзар, командир, Ігор. В) Берег, вальс, телефон, міст, урок. Г) Гонець, горе, плече, лікар, сіяч. Д) Гай, обрій, край, змій, столяр. 6. У якому рядку всі іменники означають назви дій? А) Дихання, читання, лікування, малювання, рух. Б) Боротьба, інженер, вода, щастя, біг. В) Токар, чабан, гончар, маляр, митець. Г) Будинок, чай, береза, зустріч, яблуня. Д) Ріст, дослідження, синява, травень, чайка.

2--А

3--В

Объяснение:

2.б)

3.в)

4.а)

5.д)

6.а)

все!

Вірш В. Сосюри "Любіть Україну" — гімн рідному краю

Українська література щедра на таланти, на щирих і задушевних поетів. Серед них був і Володимир Сосюра, який любив рідну землю і народ, оспівував їх у своїх творах і залишив нам у спадок свій солов'їний голос. Але він не просто любив Україну — він боровся з її ворогами, захищав Батьківщину пером і багнетом.

Із початком німецько-фашистської навали Володимир Сосюра рвався у бій, просився на фронт, у діючу армію. У грудні 1942 року поет в чині підполковника йде на фронт, щоб поєднати "з бомбами свій спів", служить в армійській газеті і пише, пише, пише...

Весною 1944 року Сосюра повернувся з фронту до Києва і не впізнав улюблену столицю. Будинки з вибитими шибками, вулиці, понівечені вирвами від бомб, чорний спалений Хрещатик вразили поета, і він пише вірш "Любіть Україну", у якому виразив увесь свій жаль, усю любов до рідного краю.

У цьому творі поет звертається із закликом любити Україну і щасливої миті, й у годину негоди. Батьківщина для кожної людини одна, а тому треба жити і творити заради неї.

Поет не молить і не наказує любити рідну землю. Він розповідає, нагадує, що Батьківщина наша там, де ми народилися, де наше коріння, а не там, де нас добре приймають і де сите життя. Треба цінувати все, що є у рідному краю: квітку, пташину, пісню, дитячу посмішку, дівочу усмішку. Поет порівнює Україну з неопалимою купиною, "що горить — не згора". Любляче серце може віднайти образ Батьківщини "у степах, у дібровах, у зойках гудків, і у хвилях Дніпра, і в хмарах отих пурпурових..."

Вірш закінчується звертанням до юних громадян віддати Україні і сміх, і сльози, "і все до загину", любити її завжди — "у труді, у коханні, в бою". І тоді вічно житиме Україна і вічним буде народ.

Вірш "Любіть Україну" із захопленням читали, вивчали, переписували усі шанувальники творчості Володимира Сосюри. І раптом, як грім серед ясного неба, у газеті "Правда" виходить стаття, у якій поета називають націоналістом, що пише про Україну поза часом і простором. Згадали Сосюрі його службу у війську Симона Петлюри, називали продажним бандерівцем, дехто із колег відмовлявся від знайомства з ним. Але прості люди іноді відкрито, а частіше потай, словом, дружнім потиском руки, підтримували поета.

Сосюра після усіх тих нападів та звинувачень чекав на арешт, та після смерті Сталіна і розстрілу Берії чиясь владна рука захистила його.

Читаючи вірш "Любіть Україну", ловлю себе на думці, що цей твір поет написав ніби на одному подиху, без творчих мук і правок. Кожне слово, кожен рядок на своєму місці: ні змінити, ні переінакшити, ні домислити нічого не можна. Так писати можна тільки маючи палке, любляче серце і чисту душу.

Объяснение:

План 2 книги "На Козацьких Островах"
1. На Кам’яному острові
2. Швайка каже, що на землі Воронівки напали татари
3.  Хлопці лишаються на острові самі з Барвінком
4. На острів припливають два човна з трьома людьми, один з них - Тишкевич 
5. Хлопці беруть Тишкевича у полон
6. Козаки повернулися, Тишкевич втік
7. Швайка наказав всім тепер забиратися на Зміїний острів і погнався за Тишкевичем
8. Тишкевичу дають сотню людей, щоб той розбив козаків на Камяному острові 
9. Санько ворожить, і хлопців не помічають.
10. Швайко і хлопці ідуть степом, зустрічають пастуха Рашита
11. Швайко і хлопці в гостях у Вирвизуба
12. Пригоди Демка-Дурної Сили
13. Дід Кудьма вирішив, що Грицик залишиться зі Швайкою джурою, а Санько буде з ним.
14. Суд у плавнях: Грек дарує Демкові життя
15. Козацькі розмови на березі річки