Написати твір "Порівняльна характеристика героїнь поем" "Катерина", "Наймичка".

 

Навряд чи варто сперечатися з тим, що Тарас Шевченко вважав проблему материнства однією з найсерйозніших проблем суспільства, в якому він жив. У цьому немає нічого дивного, особливо якщо врахувати, яка доля була у самого цього українського автора. У молодому віці він втратив маму, вона померла, а тому йому було набагато важче, а мачуха його зовсім не любила. У той же час протягом свого життя він бачив, як важко доводиться жінкам, як сильно вони відірвані від своїх дітей, які негативні наслідки все це має.

Одна з найбільш трагічних героїнь твору Шевченка Катерина з однойменної поеми народила сина не просто поза шлюбом, але ще й від москаля, тобто від ворога. За це вона отримала важку кару – її прогнали з дому батьки. Пізніше, коли вона відшукала москаля, він не захотів бачити ні її, ні дитини, після чого вона покінчила життя самогубством, а свою дитину залишила напризволяще.

У подібній ситуації опинилася і Ганна, головна героїня поеми «Наймичка». Вона теж народила дитину, сина, поза шлюбом. Вона розуміла, що її саму та її дитину чекає ганьба, але їй вдалося придумати набагато більш оптимальний вихід, ніж Катерині з однойменного твору. 

Ганна знала, де живе сім’я, яка завжди дуже хотіла дітей, але не могла їх мати. Саме цій сім’ї Ганна і підкинула малюка. Природно, сім’я ця була дуже рада знахідці, прийняла малюка з любов’ю. Але Ганна не могла залишатися далеко від дитини, тому вона запропонувала свої безкоштовні послуги у якості наймички. Таким чином, вона змогла доглядати за своїм хлопчиком в таємниці. Він виріс красивим і щасливим, лише перед самою своєю смертю Ганна зізналася йому, що вона його справжня мама.

На відміну від сина Ганни, син Катерини після смерті матері зміг трудитися лише на найгіршій тодішній роботі – він був поводирем для сліпих людей. Навряд чи він міг сподіватися на те, що він виросте, стане успішним і красивим чоловіком і одружиться. Втім, навряд чи варто надто звинувачувати Катерину в цьому. Звичайно, вона була менш кмітливою і розумною, ніж Ганна, в іншому випадку вона змогла б знайти якийсь подібний вихід. Але все-таки вона теж була люблячою матір’ю. Вона не змогла залишитися в живих через свою надмірну емоційність і віру в людство. Катерина наївно вважала, що москаль не відвернеться від своєї дитини, зможе прийняти хлопчика. Але коли він відмовився від цього, Катерина була просто вбита морально і в пориві цих емоцій скоїла суїцид.

Образи Катерини та Ганни цікаві по-своєму. Тарас Шевченко був дійсно стурбований важкими долями матерів, особливо тих, які народили дітей поза шлюбом. За великим рахунком, обидві описані ним жінки були нещасні, але одна з них все-таки змогла зробити кращою долю свого сина.

,,Мені подобається Князівна з драми-казки ,,Микита Кожум'яка" і я б хотіла нею зіграти на сцені.Подобається вона мені тим,що вона, незважаючи на свій високий сан, на те, що вона є не простою людиною, а поважною княгинею, має такі самі людські почуття, як і прості люди. Вона дуже любить свою єдину доньку. Але прийшло нещастя - її хоче забрати Змій. В княгині болить серце за свою дитину, вона роздумує
                                       Ах, я так серцем не боліла, 
                                        Коли орда в степах кипіла, 
                                           І князь з мечем і на коні 
                                        Літав орлом між ворогами...
Дитина для неї - понад усе. Вона переймається тим, що мусить сама віддати доньку змієві, що нічим не може заради цій біді. Груди у неї горять вогнем, звістку від Змія княгиня прирівнює до келиха з отрутою.
Як бачимо, в драмі княгиня - звичайна проста жінка, яка самовіддано, понад усе любить свою дитину і готова на все, заради ння. В цій казці в образі княгині автор зобразив всіх матерів, для яких життя і щастя своїх дітей завжди є на першому місці.

— Творчість Олеся — визначне явище в українській літературі перших двох десятиріч XX ст. М. Рильський писав: «Нема ніякого сумніву, що поезія Олександра Олеся позначилася сильними своїми сторонами на розвитку української літератури, отже, й радянської української літератури. Зі смутком визнаючи його вільні і невільні провини, хибні його кроки, у яких сам він гірко каявся, шкодуючи, що така дужа творча індивідуальність не дістала повного свого розвитку, ми повинні, проте, сказати, що поет Олександр Олесь посідає певне місце в історії нашої культури і що все краще з його спадщини повинно стати набутком нашого радянського читача». У творчості О. Олеся наявні релікти народницької символіки, його ліричний герой є втіленням мужності та героїзму українського народу. Саме таким постає перед нами Микита Кожум’яка, персонаж однойменного твору О. Олеся. 2. Робота над твором «Микита Кожум'яка» 2.1. Пояснення назви та довідковий матеріал для вчителя. Трубіж — річка на Придніпровській низовині, ліва притока Дніпра, впадає в Канівське водосховище. Протікає в Бобровицькому та Козелецькому районах Чернігівської області та Броварському, Баришівському й Переяслав-Хмельницькому районах Київської області. Бере початок з болота поблизу с. Петрівського, тече Придніпровською низовиною. У пониззі знаходиться місто Переяслав-Хмельницький. Найбільша притока — Недра (ліва). Права притока — Ільтиця. Існує багато тлумачень походження назви річки. Її виводять від давньоруського трубити, трублю, ніби від того, що в давнину тут під час полювання трубили в мисливські роги або ж робили «трубіж» під час воєн на знак перемоги або відбою. Переяслав-Хмельницький — місто обласного значення на сході Київської області, районний центр над рікою Трубіж, лівою притокою Дніпра. Знайдені сучасними археологами залишки людського житла пори пізнього палеоліту свідчать про те, що земля ця була заселена із древніх часів. Уперше Переяслав згадується 907 року в договорі князя Олега з Візантією. На той час траплялися часті напади степових кочовиків. З печенігами легенда про заснування міста пов’язує і саму його назву. Налетіли якось на поселення вороги. Серед кочовиків був один непереможний витязь. Став той витязь викликати собі ворога з русинів, але ніхто з князівської дружини не наважувався прийняти виклик. Засумував ясний князь — стало йому соромно й прикро. Аж тут вийшов юнак із простолюдинів, що й погодився стати на герць із поганином. Жорстокий був двобій. І здолав хлопець печеніжина, чим й «перея славу» собі. На честь цієї перемоги місто почали називати Переяславлем. Володимир Великий заклав тут велику фортецю для захисту південних меж Русі від кочовиків.