Памагіте паспор твору русаленька із 7в

Відповідь:

Тема: пригоди семикласниці Софійки, яка  намагається розплутати зловісну таємницю.

Ідея: уславлення доброти та працелюбства семикласниці, її активної життєвої позиції, засудження зла та несправедливості.

Головні герої: Софійка, її мама, тато, молодший братик Ростик, Вадим Кулаківський, колишній сусід  Сашко, тітонька Сніжана та її наречений Валентин.

Проблематика «Русалонька із 7-В» відповідальність за власні вчинки, перші почуття підлітки та сім’я родова пам’ять, матеріальні статки та духовні цінності .

Композиція «Русалонька із 7-В»

Експозиція: у квартирі поверхом нижче відбуваються якісь дивні речі

Зав’язка: під час приготування до весілля Софійка в старій прабабу синій шафі знаходить сімейну реліквію – коралі.  

Кульмінація: під час  знайомства з майбутнім чоловіком тітоньки Сніжани виявляється, що коралі зникли.

Розв’язка: Софійка дізнається, що коралі в неї украв Вадим Кулаківський.

Пояснення:

"Тіні забутих предків" - один з найбільш зворушливих творів про кохання. Героїв цієї повісті Івана і Марічку називають українськими Ромео і Джульєттою. Розповівши трагічну історію кохання гуцулів, М. Коцюбинський оспівав духовну красу людини, чисте і вірне почуття.

Любов Івана і Марічки, дітей двох ворогуючих сімей, народилася несподівано, всупереч тій ненависті, що супроводжувала життя Палійчук і Гутенюків. Дві рідні душі знайшли один одного, щоб ніколи не розлучатися. Між ними повна гармонія, взаєморозуміння. Обидва - діти природи, яким добре відомі її закони, її мова, обидва - талановиті музиканти: Іван грав на флоярі, а Марічка обзивалася до нього своїми співаночкамі. Сподівалися одружитися, незважаючи на сімейну ворожнечу.

Але доля склалася по-іншому. Іван пішов на заробітки, а в цей час трагічно загинула Маша. Ось з цієї події, як мені здається, і починається велика історія про справжню вірність. Все, що робив Іван після смерті Маші, - це були спроби жити новим життям, забути кохану. Майже сім років він десь блукав, служив в наймах, здавався людям "ведмедем, який зализує свої рани". Потім повернувся в село, одружився, прагнув стати господарем, сім'янином. Але всі ці спроби були марними. Нове життя не приносило ні радості, ні щастя. Царинка і маржинка - слабка заміна того, що називають сім'єю. Тому що дружина Палагна була Марією! А саме вона, незабутня подруга дитячих і юнацьких років, вічно стояла біля нього, співала свої пісеньки або тихо плакала. І неправда, що Івана зжив зі світла Юра-мольфар, що він загинув через якусь душевну хворобу! Просто герой повернувся, нарешті, до своєї єдиної на все життя улюбленої. Тільки з нею він міг бути живим, міг діяти, творити, міг відчувати себе людиною. А якщо її немає, то і він не повинен жити - це вже суперечило б його людської сутності. Ось так я розумію трагедію гуцульських Ромео і Джульєтти.

Звичайно, література і життя - не одне й те саме. Життя багатше будь-художній твір, і людина завжди зможе знайти застосування для своїх сил, думок і бажань, навіть якщо її спіткало нещасливе кохання. Але, перечитуючи повість М. Коцюбинського, знову і знову переживаєш, хвилюєшся і глибоко співчуваєш закоханим.

Люди, які вміють любити один раз, дійсно прекрасні. Вони ніколи не зрадять, не зможуть збрехати. Нехай в кожному з нас буде хоч крихітка тієї душевної краси, якої М. Коцюбинський наділив своїх нещасних і щасливих закоханих - Івана і Марічку.

ответ:любов пономаренко народилася 25 травня 1955 р. у с. іванківцях срібнянського району, чернігівщина в родині вчителів. у 1978 році закінчила ніжинський державний педагогічний інститут ім. м. в. гоголя. прозу почала писати з 1980 р.

працювала вчителем російської мови й літератури на срібнянщині, у редакціях газет чернігівщини та полтавщини. з 1987 року мешкає на полтавщині. працювала вчителькою староіржавецької середньої школи оржицького району полтавської області (1987–1990), завідуючою відділом листів і масової роботи районної газети «оржиччина» (1990–1993), завідуючою відділом соціальних проблем редакції газети «гребінчин край» (1994–1999) на полтавщині, з 1999 року — власний кореспондент всеукраїнської громадсько-політичної газети «зоря полтавщини». мешкає у м. гребінка полтавської області. автор книг: «тільки світу» (київ: радянський письменник, 1984): «дерево облич» (київ: український письменник, 1999); «ніч у кав’ярні самотніх душ» (миколаїв, 2004); «портрет жінки у профіль з рушницею» (київ: вц «просвіта», 2005); «помри зі мною» (львів: піраміда, 2006); «синє яблуко для ілонки» (львів: піраміда, 2012)