Як Вадим пояснив Софійці причину через яку вкрав у неї намисто​

його просто тягне красти

Объяснение:

Остап Бульбенко – старший син Бульби, разом зі своїм братом закінчив семінарію і після закінчення навчання повернувся додому. Читач дізнається про те, як показав себе Остап в семінарії з декількох епізодів: Остап спочатку не хотів вчитися і намагався втекти, але з часом взявся за розум. По-справжньому цей персонаж розкривається в похід на поляків. Остап постає перед нами гідним сином свого батька: хоробрим, сильним козаком, який наділений аналітичними здібностями.

Незважаючи на те, що Остап потрапляє в полон до поляків, козак не втрачає самовладання і властивої його твердості характеру. Після сцени страти у читача не залишається сумнівів в тому, що Остап по праву гідний називатися справжнім козаком. Герой йде на лобне місце без страху, з гідністю зустрічаючи смерть.

Андрій відрізняється і від брата, і від батька. Можна сказати, що від своєї матері він взяв ліричний склад душі, а від батька – рішучість і волю до перемоги. Можна сказати, що саме це поєднання і стало для юнака фатальним.

У військових справах Андрій не відставав від свого брата, а часом здійснював таке, що ні одному козаку навіть в голову прийти не могло. Молодого хлопця чарують битви, гулянки, мечі, шпаги, набіги – все те, з чого складається козацька життя. Образ Андрія створений Гоголем в романтичному ключі. Читач розуміє, що Андріе борються два протилежні початки: бажання любити й чинити за велінням серця і бажання служити рідному краю, стояти на сторожі свободи і незалежності.

По степу на коні Вітрику мчав найвідоміший розвідник Пилип на прізвисько Швайко, яке він отримав за те, що як швайка впивався в татар, вбивав і тікав. Він був поранений та все одно зумів вбити головного бея в діброві і знову зникнути. Далі йде розповідь про село Воронівку і її жителів сироти Грицика, його найкращого друга Санько та його матері тітці Мокрині, що була дужча за чоловіків, старого і поважного козака діда Кібчика та його онука Демко на прізвисько Дурна Сила. Тутешній староста пан Кобильський, почувши про можливий набіг татар, вирішив підготуватися і подався до Воронівки за новими челядниками, збіжжям. Та Грицик з Саньком крикнули, що татари вже тут і пап втік. Так як пан цього б не пробачив діти пішли з села до Василя Балеймового і інших козаків, що також були з Воронівки. Дорогою вони бачать челядників пана Кобильського Тишкевича та інших, що грабують козаків, видаючи себе за татар. Втікаючи від них та вовка вони побачили як татари гналися за козаком, що сховався в очеретах та так його і не зловили. Коли татари пішли вони познайомились з ним, то був Швайка. Він відвів їх до Василя Балеймового. Коли ж козаки поїхали щоб зібрати інших для битви з татарами до острова приплив Тишкевич, якого Грицик, Санько та вовк Швайки Барвінок взяли у полон. Та коли прибули інші козаки, то Тишкевич хитрощами втік, але Швайка разом з дітьми почав погоню. Тишкевич втік до татар, які почали шукати Швайку. Саме в цей час Швайка взнає про дар Саньки — ворожбу, і вирішує віддати його на навчання до ворожбита дідо Кудьми. Тим часом Тишкевич обдурює Дурну Силу, що втік з полону, бере його у спільники і грабує козаків. Біля Воронівки зустрічаються Демко, діди Кібчик і Кудьма, а потім і Швайко з хлопцями. dovidka.biz.ua Дурну Силу Швайко б’є різкою, після чого Демко з дідом їдуть у плавні віддати здобич та на осуд козаків, Кудьма забирає до себе Санька, а Швайка разом з Грициком їдуть далі. Демка козаки прощають і він з дідом залишається у плавнях, де з іншими строять першу зимову фортецю на острові від татар. Санько вчиться у Кудьми, але той дуже хворий. Коли приїжджають козаки, Швайка, Грицик, то стає відомо, що козаки відбили напад татар і тепер козаки об’єднуються з усіх земель і йдуть у дніпрові плавні. Пан Кобильський підступно ув’язнює Швайку, але приїжджають дід Кудьма, Санько та інші козаки, напускають мару, що вони переяславський староста. Ворожбити визволяють Швайку, а Тишкевича змушують відшмагати пана Кобильського, чим зробили його ворогом для пана. Козаки групуються біля Бобрового острова, а потім нападають тисячею на 5 тисяч татар та отримують перемогу. Але Саїд-мурза збирає нову п’ятитисячну орду і проводе бій біля Бобрового острова. Більше половини татар гине і вони відступають, але і козаків залишилось менше 400 і то майже всі поранені. Вирішують після підкріплення спуститися нижче Дніпра до острова Хортиця і зробити там нову січ, а Швайка зі своїми джурами Грициком і Саньком їдуть в степ.