За Василем СкуратівськимБЕРЕЗЕНЬГарний сьогодні видався день. Яскраве березневе со-нечко голубить зір. На душі від того весело й святково.Бабуся повитягали з-під припічка всілякі вузлики, пе-редивляються їх. Чого там тільки нема! Он наїжачилосянасіння моркви, плескатіють бубки огірків, крадькуватовизирають темно-коричневі клубочки бурякової розса-ди, дрібніють мачинки цибулі та щавлю...— Бабусю, чого це ви так рано взялися за насіння? —запитую з подивом. — Ще ж не вся земля розмерзлася.— Воно-то так. Але ж незабаром земля стужавіє.Одразу скільки роботи прибавиться: скопувати грядки, садити й сіяти. А перед тим як висівати розсаду, требавже знати, чи справно вона перезимувала, чи гарнопроростатиме. Отож заздалегідь і перевіряють, яка вона.— А як це зробити?— Ось візьму з кожного вузлика по пучці розсади, замочу її у воді. За тиждень-другий вона муситьобов'язково набубнявіти. Та й час уже не такий ранній, як тобі здається. Вісімнадцятого березня день почнепереважувати ніч. А коли надійде теплий Олексій, то, кажуть, розсаду в хаті посій.— А коли ж Олексій настає?— Він завше дотримується одного числа — тридця-того березня. На теплого Олекси пасічники вже мусятьвинести в сад вулики, щоб бджоли зробили обліт. А дляцього потрібне тепло. Тому й теплим його назвали.За роботою незчулися, як у хату дідусь зайшов.— З Новим роком вас, добрі люди!Я здивовано глянув на нього. З якої це нагоди?— Ви, дідусю, — кажу сміючись, — переплутали порироку. Весна ж надворі!Він усміхнувся, але ні слова не сказав у одвіт.Натомість пішов до лави, сів біля вікна. Потім знявшапку, розстебнув гудзики на кожушині:129​